Составить рассказ по пословице один в поле не воин

Одному человеку трудно выстоять, добиться чего-либо, победить в борьбе. говорится в оправдание чъего-либо бессилия, невозможности справиться с делом или как в неумении действовать вместе, сообща. пословица исконно . первоначальный ее смысл проясняется на основе более древнего варианта — один в поле не ратай, где ратай (от орати — пахать) — пахарь, земледелец. пословица относилась к сельскохозяйственному труду, требующему нескольких работников. затем слово ратай по созвучию заменилось на ратник, причем такая замена была подготовлена и устойчивыми фольклорными ассоциациями ратного поля, поля битвы с полем мирного труда. слово ратник синонимически заменялось на воевода и воин. на основе антонимического противопоставления образовался и новый вариант пословицы — и один в поле воин.  но точно не !

протягом   життя кожна людина хоче бути схожою на когось, орієнтуватися на той чи на той вчинок. хтось хоче бути схожим на   тата, хтось на маму, а коли люди дорослішають, то обирають орієнтиром видатних людей, які досягнули в житті неабияких успіхів.

на мою думку, люди роблять цей вибір тому, що орієнтуються на найкращі моральні цінності. по-перше, вони прикрашають людину, тому вона має безліч хороших друзів та знайомих, які цінують її за ці моральні якості. по-друге, завдяки їм ми здобуваємо повагу й шану інших.

    розмірковуючи над цим, я пригадала головну героїню   однойменного твору ліни костенко ,,маруся чурай"   - марусю. весела, привітна дівчина, її пісні співала вся полтава. але з нею трапилась біда. ось вона стоїть у суддівській залі, чекаючи вироку. та хіба ж вона оступилася б, коли б не її зрадливий коханий? хіба її моральні якості зникли? звичайно, ні. доказами цього є те, що пише ліна костенко в таких своїх рядках: ,,що ж це виходить? зрадити в житті державу – злочин, а людину - можна? " закони моралі повинні бути найвищими законами людства, за ними людина й повинна відповідати перед собою та богом, тому що перед суддею може стати і той, хто є морально та духовно чистою людиною.

проводячи історичні паралелі, я згадала1932-1933 роки, коли   в україні був голодомор. деякі люди, перебуваючи в стані страшного голоду, забули про всі закони моралі, щоб не вмерти, їли собак, котів   і   навіть людей. саме так, адже таке страшне явище, як каніізм було виявлене в ті часи. звичайно, умови тодішнього життя виправдовують їхні вчинки. перед людьми поставав вибір: забути про закони моралі – і вижити чи дотримуватись правильних орієнтирів – і померти. це був нелегкий вибір, і багато людей, які все життя орієнтувалися на закони моралі, мусили відступитися від них.

  узагальнюючи, наголошу: хто все своє життя йде, орієнтуючись на закони моралі, той ніколи не залишиться сам і матиме щирих друзів, люблячих батьків та міцну родину.

жили-были добро и совесть, жили они дружно, делили все что можно, и никогда не ссорились. но вдруг однажды пришли зло и эгоизм, и начали настраивать добро и совесть против друг друга! после этого добро и совесть перешли к злу   и эгоизму и были на их стороне. пока не поняли, что зло и прислуг из добра и совести. и добро и совесть решили в глубокую глубокую ночь сбежать от зла и эгоизма. после этого они вообще никогда не ссорились, а если ссорились   то не на   долго и зло и эгоизм к ним вообще не приходили!