Напишіть , будь ласка, твір "образ робіна гуда"

Легенди про робіна гуда — втілення мрій ійського народу про захисника від несправедливості бедняки и бедолаги, презирая жизнь слуги, и бездомные бродяги, у кого одни долги, все, кто загнан, неприкаян, в этот вольный лес бегут, потому что здесь хозяин — славный парень робин гуд! в. висоцький напевне, кожен народ має у своїй фольклорній спадщині цілу низку героїв, які були захисниками скривджених, пригноблених, поневолених. усі ці твори мали багато спільних рис, а відмінності між ними можна було пояснити історичними фактами та ічним розташуванням країни чи місцевості. фольклорні про робін гуда не є винятком. ійці в образі шляхетного розбійника втілили свої мрії про захист від несправедливості й деспотії. слід зауважити, що історичним тлом появи і легендарного робін гуда, і справжніх месників у ії стало поневолення ів лицарями-норманами у xii столітті, коли корінне населення страждало від утисків загарбників. улюбленця легенд народ наділив типовими рисами: він, насамперед, справедливий, шляхетний, добрий, до того ж має неабияке почуття гумору. серед його друзів — представники різних верств населення: алан дейль (співець), мач (мірошник), річард лі (лицар), мідл (мідник), артур бленд (чинбар), чернець тук та багато інших. вони завжди поруч із робін гудом у найважчих випробуваннях, що їм посилала доля або випадок, бо свято вірять у перемогу справедливості й добра на землі. робін гуд у самому дитинстві побачив, що таке несправедливість, коли маєток батька підступно відібрали нормани. тож згодом, зазнаючи принижень і образ, він обирає шлях опору, згуртовуючи довкола себе таких же «лісових братів». робін гуд зауважує: «мої найлютіші вороги — це святі отці, барони та поміщики, що ссуть кров із нещасного люду». у легендах такими ворогами проти робін гуда виступають, насамперед, єпископ герфорда та шериф ноттінгема, вони влаштовують часом небезпечні пастки, проте кожного разу «лісові брати» отримують перемогу, бо симпатії простих людей на їхньому боці. переважна більшість легенд про «справедливого розбійника» містить смішні сцени, анекдотичні діалоги, навіть кепкування з улюбленця народу — робіна гуда. він так само був веселої вдачі, як і його товариші, котрі цінували військову вправність, дотепні жарти, дружбу, вірність, а також були мастаками і в пісні, і в танці, і в їжі. не обійшлося і без романтичних пригод, яких зазнав робін гуд, покохавши прекрасну меріан. як справжній лицар, він з великою повагою ставиться до всіх жінок, тож його серця в легендах посідає особливе місце, оскільки теж поділяє його погляди та всіляко намагається своєму коханому у справедливій боротьбі. ще один улюбленець народу — король річард левове серце, справедливий правитель, тож не дивно, що в легендах вони з робін гудом стають друзями. король усіх «лісових братів» узяв на службу, гідно винагородивши їх і благословивши шлюб робіна гуда з меріан. не оминула лиха доля легендарного лицаря — у розквіті сил він помирає. ховають його на тому місці, куди вказала остання, пущена робін гудом, стріла. на надгробку начебто викарбувані такі слова: він доблесно і чесно жив, він кривди серцем не любив. із ним гуляли молодці — безстрашні рольнії стрільці, серед яких він перший був, чим славу ії здобув. тож, доки несправедливість матиме місце в суспільстві, доти житиме в народі надія на захисника й рятівника, подібного до світлого образу робіна гуда.

Жаба была злая . а мальчик был больной. у мальчика была сестра . она его любила . однажды когда мальчик был здоров он вместе со своей сестрой посадил розу. года мальчик заболел он попросил свою сестру чтоб она принесла ему цвето к в это   время на розу карабкалась злая жаба она обирала свой живот об колючие шипы. но она продолжала лесть на розу.    в это время пришла девочка .и стукнула ногой по жирной жабе . она сорвала цветок . и перенесла его к больному мальчику он посмотрел на розу и умер   

  действие комедии "ревизор" происходит в одном из уездных городов россии. городничий антон антонович сквозник-дмухановский получает известие о возможном тайном приезде в город ревизора из северной столицы с целью проверки. городничий собирает местных чиновников и сообщает им это неприятное известие, которое тут же вызывает всеобщее беспокойство. сквозник-дмухановский начинает искать причины, которые могли заинтересовать ревизора. городничий предполагает, что возможно ревизор приедет из-за судьи ляпкина-тяпкина, который вольнодумен. также он советует смотрителю больничных учреждений артемию филипповичу землянике тщательным образом проследить за тем, чтобы на пациентах были одеты чистые колпаки, а их общее число желательно уменьшить.

    по поводу темы взяток городничий обращается к еще одному чиновнику - смотрителю уездных училищ луке лукичу хлопову. а, появившемуся почтмейстеру городничий рекомендует читать все письма, чтобы предотвратить донос. бобчинский и добчинский – местные помещики, сообщают, что видели в трактире человека, который вел себя осторожно и наблюдательно. в скором времени встревоженные чиновники уездного города разъезжаются. сквозник-дмухановский принимает решение отправится в гостиницу для знакомства с ревизором. иван александрович хлестаков - так зовут предполагаемого ревизора.

    слова хлестакова о том, что он не желает идти в тюрьму, городничий воспринимает как нежелание приезжего гостя закрывать глаза на проступки и преступления местных чиновников. сквозник-дмухановский тут же предлагает хлестакову денежное вознаграждение, а также переехать в дом городничего. городничий представляет вымышленного ревизора жене и дочери. хлестаков оказывает всяческие знаки внимания. он хвалится шикарным домом в санкт-петербурге, знакомством с самыми влиятельными чиновниками. все собравшиеся в доме городничего потрясены и испуганы не на шутку. хлестаков наконец-то понимает, что его приняли за важного столичного чиновника. обо всем этом он пишет в своем письме другу тряпичкину.

    городничий и его жена начинают строить планы, как выдадут свою дочь марью андреевну за ревизора. слуга хлестакова осип советует своему хозяину побыстрее уехать из города, пока обман не раскрылся. на званном обеде городничий хвалится перед чиновниками столь удачным знакомством, ведет себя высокомерно. но тут появляется почтмейстер с письмом хлестакова. все понимают, что он не настоящий ревизор. городничий поражен известием, он понимает, что хлестакова уже не вернуть, он сбежал. в завершении всего появляется жандарм, который сообщает новость о приезде настоящего ревизора. наступает тишина, все герои находятся в потрясении.