Глава: "сон обломова" а.с.пушкин: "но мысль ужасна здесь душу омрачает". пару предложений .в среду на 6 урок нести.спать не буду буду ждать ответ!

Здесь барство дикое, без чувства, без закона, везде невежества губительный позор. присвоило себе насильственной лозой и рабство, падшее по манию царя,  с гениальной прозорливостью поэта за внешним покоем и благополучием пушкин видит и другую сторону деревенской жизни. именно здесь, в деревне, поэт отображает зловещую причину всех бедствий - крепостное право, «рабство тощее», «барство дикое». в этой части стихотворения тон авторской речи резко меняется. в словах поэта – гнев и негодование. пушкин яростно изобличает и осуждает барское насилие над трудом крепостного народа. тем более это возмущает поэта, что совсем недавно этот так бедствующий народ принёс победу его стране в отечественной войне 1812 г. в заключительных строках стихотворения – раздумье автора. и ещё, мне кажется, сомнения насчёт того, преобразится ли когда-нибудь мир, падут ли когда-нибудь оковы рабства, станет ли народ свободным:

Маргарита у романі Булгакова... стала

прекрасним, узагальненим та поетичним

образом Жінки, яка Кохає. Цей образ

постає понад шаром сатиричної

повсякденності втіленням живої,

гарячої любові...

Л. Яновська

Дафніс і Хлоя, князь Ігор і Ярославна, Ромео і Джульєтта... Скільки історій кохання, справжніх і вигаданих, описано у світовій літературі! Та їм не поступається історія Майстра і Маргарити з роману видатного російського письменника Михайла Булгакова. Вірність, щирість, ніжність — усі ці почуття, зображені у творі, змушують хвилюватися, сумувати над долею героїв і радіти з їхніх успіхів.

Одним із найяскравіших любовних епізодів у романі є сцена зустрічі Майстра й Маргарити. Обидва вони одружені, та... "Кохання вискочило перед нами, як з-під землі вискакує вбивця у провулку, й уразило нас одразу обох!" — гарячково розповідає Майстер Івану Бездомному. Це дивує головного героя, але не його кохану, яка цю зустріч сприйняла як визначену самою долею. Вона стверджує, що насправді вони кохали одне одного дуже давно, не знаючи, ніколи не бачивши, а тепер тільки зустрілися, адже так судилося. Усе життя цих людей змінюється за частку секунди — і тепер Маргарита щодня приходить до Майстра, щоб поговорити з ним, прочитати його роман, насолодитися хвилинами щастя. "Вона входила у хвіртку один раз, а калатань серця до цього я відчував не менше ніж десять", — зізнається той Бездомному.

Щастя тривало б ще довго, та проти письменника виступає радянська цензура, яка не могла пропустити роман, присвячений біблійній темі. Починається цькування Майстра через газети. Не так автор розкритикованого твору, як його кохана не може перенести таких наклепів. Та все ж Маргарита вірить у свого коханого й важко переживає його болі та душевну хворобу, терпить муки, побачивши спалений у грубі роман, клянеться отруїти критиків, що атакували талановитого письменника.

В эту суровую зиму лось не ждал ни от кого и не ждал чего- то волшебного или чудесного. Чудеса он вилел только во сне. Ему снилось теплое сено и много чистой белой соли.

Однажды утром он прочувствовал холод так сильно,что решил немного пробежаться по лесу,чтобы согреться.

Снег сверкал на солнце.Мороз трещал в деревьях. Все было привычно.Но вдруг лось уловил какой- то необыкновенный вкусный запах. А за деревьями он увидел детей,одетых в яркие одежды и шумевших вокруг санок. Лось затаился. Когда шум стих,он подошел к тому месту,где стояли санки. И вот чудо! Большая горка соли была насыпана прямо на снегу. Это было для старого лося. Волшебная соль даст ему дожить до весны. В такое чудо было непросто поверить! Так сказка стала былью.