Как называется жанр народной песни, популярной в народе основанной на многократном повторении небольшого куплета?

Если не ошибаюсь то это частушки

Народився 16 липня 1928 року в нью-йоркському Брукліні, виріс у містечку Мейплвуд, штат Нью-Джерсі. Після закінчення середньої школи переїхав до Каліфорнії, де працював розсильним, буфетником, садівником.

1946—1948 служив в армії США під час Корейської війни, де був редактором полкової газети.

Після армії повернувся до Нью-Йорка, де вступив до Нью-Йоркського університету, 1951 здобув ступінь бакалавра мистецтв. У наступні роки продавав свої оповідання всім науково-фантастичним журналам, таким чином було опубліковано кілька сотень його творів, причому більшість — у журналі «Galaxy».

1957 одружився з Зіве Вітней, і вони з дочкою Еліссою переїхали на острів Ібіца, який Шеклі описував як «недоторканий сучасною цивілізацією».

У квітні 2005 письменник відвідав Україну «Портал-2005». Проте в Києві фантастові стало зле. Письменник не зміг заплатити приватній клініці «Борис» за своє лікування та перебування, його борг зріс до 50 тисяч гривень (за тодішнім курсом — 10 тисяч дол.). Було зібрано достатньо ко

Объяснение:

Детствомать умерла.отец ушел на фронт.соседка злаяне дает проходу.я смутно помнюутро похорони за окошкомскудную природу.откуда только -как из-под земли! -взялись в жильеи сумерки, и но вот однаждывсе переменилось,за мной пришли,куда-то повезли.я смутно помнюпозднюю реку,огни на ней,и скрип, и плеск парома,и крик "скорей! ",потом раскаты громаи потомдетдом на берегу.вот говорят,что скуден был паек,что были ночис холодом, с тоскою, -я лучше помнюивы над рекоюи запоздалыйв поле огонек.до слез теперьлюбимые места! и там, в глуши,под крышею детдомадля нас звучало,как-то незнакомо,нас оскорблялослово "сирота".хотя старушкиместных деревеньи впрямь на настак жалобно глядели,как на сирот несчастных,в самом деле,но время шло,и приближался день,когда раздалсяправедный салют,когда прошлавоенная морока,и нам подъемобъявлен был до срока,и все кричали: - гитлеру капут! еще прошлонемного быстрых лет,и стало грустно вновь: мы уезжали! тогда нас всейдеревней провожали,туман покрылразлуки нашей