Почему для катерины дорога любовь к борису? в произведение гроза

Так как ее любовь к борису, освещала ее жизнь новым светом. ей хотелось жить, радоваться жизни и любить жизнь. любовь открывает новые границы перед каждым человеком, то что он еще не мог ощутить или попробовать.  ведь ее отношения с тихоном были отвратительны и безлики, девушка была выдана замуж по силе, а не по любви. катерина романтична и естественно такая "любовь" ей чужда. в пьесе героиня откровенно признается борису в любви, открывая все двери своего нежного женского сердца, но борис хладнокровен к ее признаниям (чувствам). вывод прост, он просто был недостоин ее любви, такой чистой и такой откровенной. в конце пьесы, борис будет желать ей смерти. дабы она долго не мучилась. это конечная и трагичная судьба девушки, которая просто

Артюра Рембо. Естетичні погляди письменника — реферат

Життєвий і творчий шлях Артюра Рембо. Естетичні погляди письменника

Реферат

Надіслати Розповісти Цвірінькнути

"Як гордо голову здійняла знов Людина!

І Бога променем своїм краса первинна

На плотськім олтарі в тремкий повергла стан.

Щаслива від добра, поблідла від страждань.

Людина хоче все пройти й пізнати!.."

А.Рембо

Серед визначних поетів французького символізму чи не наитрагічнішою є постать Артюра Рембо. На мить увірвався він у літературу (почав писати те в школі, та назавжди полишив поезію вже в 20-річному віці), але його творчість, гарячкова і відчайдушна, трагічна і енергійна, схвилювала сучасників і нащадків. "Ангелом і демоном" назвав письменника Поль Верлен, захоплюючись "стрімким польотом його поетичної фантазії, що ширяла в різних, подекуди суперечливих, сферах людського духу". Сам Рембо вважав себе бунтівником, котрий спромігся піднятися над своєю епохою і зазирнути "в небачені глибини особистого світу, з яким ніколи не може бути згоди, як і з людством".

Життєвий і творчий шлях поета. Жан Нікола Артюр Рембо народився 20 жовтня 1854 року в провінційному містечку'Шарлевіль, в Арденнах, на північному сході Франції, у буржуазній сім'ї. Мати прищеплювала дітям доброчинність, любов до бога, а батько вчив їх поміркованості та ощадливості. Змалку Артюр подарував батькам неабиякі надії: був богобоязливим, слухняним, блискуче вчився. Здібності Рембо всіх вражали. Учитель Жорж Ізамбар підтримував перші спроби юного поета. З шести-семи років Артюр почав писати прозою, а потім віршами. У п'ятнадцять років написав вірш "Сенсація", опублікований без відома автора в одному з паризьких журналів на початку 1869 р. Цього ж року надрукував кілька віршів латинською мовою. У цей час Рембо багато читає, захоплюється творами Рабле і Гюго, а також поезією "парнасців". Віршами "Офелія", "Бал повішених", "Зло", "Сплячий у долині" поет заявив про себе як символіст. В.Гюго, високо оцінивши його талант, назвав Рембо "дитям Шекспіра".

Можно стих   если да то не забывайте матерей! не забывайте матерей! без ваших слов их души тают, сердца уставшие , и ждут лишь пару новостей. не забывайте матерей! они болеют болью вашей, и видят среди ночи даже печаль в глазах своих детей. не забывайте матерей спросить сердечного совета - верней их искреннего света не сыщешь у вселенной всей. не забывайте матерей! как можно чаще им а чтоб не опоздать - бегите дать радость матери своей. не забывайте матерей! за них молитесь каждый вечер. пока есть матери на свете - вы все еще в числе детей. не забывайте матерей! пока они еще живые, и защищают, как святые - цветы несите им скорей. не забывайте матерей! их всепрощение бессмертно, а ожидание безмерно у цепенеющих дверей. можно басню. слон-живописец слон-живописец написал пейзаж, но раньше, чем послать его на вернисаж, он пригласил друзей взглянуть на полотно: что, если вдруг не удалось оно? вниманием гостей художник наш польщен! какую критику сейчас услышит он? не будет ли жесток звериный суд? низвергнут? или вознесут? ценители пришли. картину слон открыл, кто дальше встал, кто подошел поближе. "ну, что же, - начал крокодил, - пейзаж хорош! но нила я не " "что нила нет, в том нет большой беды! - сказал тюлень. - но где снега? где льды? " "позвольте! - удивился крот. - есть кое-что важней, чем лед! забыл художник огород". "хрю-хрю, - заметила свинья, - картина удалась, друзья! но с точки зренья нас, свиней, должны быть желуди на ней". все пожеланья принял слон. опять за краски взялся он и всем друзьям по мере сил слоновьей кистью угодил, изобразив снега, и лед, и нил, и дуб, и огород, и даже мед! (на случай, если вдруг медведь придет картину картина у слона готова, друзей созвал художник снова. взглянули гости на пейзаж и прошептали: "ералаш! " мой друг! не будь таким слоном: советам следуй, но с умом! на всех друзей не угодишь, себе же только навредишь.