Сочинение-миниатюра «почему живучи молчалины? »

"молчалины блаженствуют на свете! " - горько восклицает чацкий, герой комедии а.с. грибоедова "горе от ума". он совершенно прав: конформисты и карьеристы действительно прекрасно живут в любом обществе и при любой власти. грибоедовский молчалин - яркий образец такого типа людей. он не просто конформист, он убежденный конформист. для него угождать всем, искать покровительства сильных, зависеть от других так же естественно, как дышать. он никогда не поймет искреннего и независимого чацкого - просто потому, что искренность и независимость ему не свойственны. наоборот: притворство и лицемерие - его основные качества. он - мелкий винтик в бюрократической машине чиновничества тогдашней россии, причем винтик, довольный своим положением. поэтому и блаженствуют на свете такие молчалины, потому что чиновничья машина не изменилась, и винтики ей требуются постоянно.

Звісно, в українців є чимало підстав вважати гоголя своїм. інша річ - у чому полягала ця «свійськість». так, гоголь народився в україні, на полтавщині. і батько його, і мати були українцями. батько навіть писав п'єси українською мовою, сюжети з яких потім використовував його син. дитячі та юнацькі роки письменника минули в українському середовищі. поряд із «високою» російською мовою, яка звучала у школі, в державних установах, «вишуканих» товариствах, письменник чув і українську мову, котрою здебільшого користувалися простолюдини. він навіть спілкувався нею. збереглася записка гоголя до богдана залеського, писана українською мовою. та й українська стихія в творах письменника надзвичайно сильна. він не лише використовував українську лексику, а й перекручував російські слова на українській манір. загалом мова його творів далека від класичних зразків мови російської. батьки гоголя були типовими малоросіянами, носіями малоросійської свідомості. походили з колишніх козаків, які отримали російське дворянство. ці люди прагнули пристосуватися до умов імперського життя. для них російська імперія мала цінність, оскільки гарантувала певну стабільність, давала можливість безбідно існувати. хіба мали якісь проблеми герої гоголівської «повести о том, как посорился иван иванович с иваном никифоровичем»? ці нащадки козацьких старшин, будучи непогано забезпеченими, в неробстві проводять дні свої. єдине, що займало їх, - цілком абсурдна сварка і дріб'язкове з'ясовування стосунків між собою. могли ці нащадки козаків робити кар'єру й на державній службі, зокрема, у столичному петербурзі, де, до речі, існувала велика колонія українців. у контексті деяких творів гоголя прочитується, що малороси (українці) - такі собі діти імперії. вони по-дитячому наївні, не усвідомлюють своїх реальних інтересів. показовим є відомий сюжет із «ночи перед рождеством», коли коваль вакула летить на чортові до петербурга за черевичками для своєї вередливої коханої. більшість сприймає цю історію як таку собі смішну різдвяну казку. на перший погляд це дійсно так. проте гоголь не був би собою, якби не заховав у цій сцені певну символіку. ця історія - своєрідне збиткування над земляками-малоросами. заради якогось дріб'язку (загалом непотрібного, але ефектного) вони готові служити чортові й падати в ноги цариці катерині, просити її. при цьому забуваючи не лише про національні, а й станові інтереси. адже козаки, приїхавши до петербурга, звертаються до цариці, просячи за «всіх козаків». але вакулі не до цього! йому б дістати черевички. гоголя батьки орієнтували на те, що він має робити державну кар'єру - бажано в столиці. тому він опинився спочатку в ніжинському ліцеї, а потім - у петербурзі. за великим рахунком, це була втеча з україни, зокрема, й у плані духовно-культурному. у петербурзі гоголь спочатку видає поему в стилі німецького романтизму «ганц кюхельгартен» (1829), яка жодним чином не мала нічого спільного з його рідним краєм. і підписана вона була в.алов, тобто навіть псевдонімом письменник відхрещувався від свого українського походження. проте цей твір не приніс гоголю літературної слави. після цього він звернувся до української проблематики як модної й виграшної теми. не забуваймо, що в 30-ті роки xix ст. в петербурзі існувала мода на українське. «вечера на хуторе близ диканьки», перша частина яких вийшла 1831 р., а друга -1832 р., враз зробили його знаменитим. написані в романтичному стилі, з неповторним українським колоритом і присмачені тонким гумором повісті гоголя стали для російської літератури справжнім вибухом. ». і. у цьому суспільно-політичному й культурному контексті слід осмислювати написання гоголем повісті «тарас бульба», яка з'явилася спочатку в збірці «миргород», а потім, 1842 р., побачила світ друга редакція цього твору. у певному сенсі «тарас бульба» - ідеологічне замовлення, яке виконував гоголь. адже польські повстанці сподівалися на підтримку з боку українців у боротьбі із російським самодержавством. з цією метою навіть творилася відповідна література, де автори зверталися до козацького минулого, ведучи мову про те, що раніше козаки разом із поляками воювали проти москалів. такі мотиви бачимо в пропагандистській «пісні козацькій» тимка падури. вірші цього автора, покладені на музику, користувалися чималою популярністю. наприклад, його твір «гей, соколи» став не лише українською «народною» піснею, а й найулюбленішим «фольклорним» твором поляків. звісно, царський уряд був зацікавлений дати адекватну відповідь на польську пропаганду. нею, власне, і став «тарас бульба».

Вони зустрілися випадково. квітучий травень добігав кінця, і все навколо буяло весняним цвітінням. він- молодий, досить талановитий, але ще мало кому знайомий художник. богдан, що своїми сміливими міркуваннями чомусь не припав до душі організаторам виставки; і вона- ще зовсім юна першокурсниця місцевого педагогічного коледжу зустрілися на алеї в парку. їхні погляди зустрілися, але обоє були чомусь дуже заклопотані й надто серйозні. так і розминулися в той день. але дорогою додому(кожен до себе) відчули, що їхня зустріч не остання. богданові не давали спокою бездонні голубі очі незнайомики. олеся ж довго міркувала, чому хлопець такий наступного дня вони знову зустрілися на тому ж місці, а далі ще, і знайомство, зустріч, щира дружба і велике кохання. богдан завдячує долі, що зустрів свою єдину. отак проста зустіч може перевернути все навколо.