Сочинение на тему: что такое базаров?

Мировоззренческий кризис базарова  уроки любви повели за собою тяжелые последствия в душе базарова. они к кризису его односторонние, вульгарно-материалистические взгляды на жизнь. перед героем открылись две бездны: одна - загадка его собственной души, ко¬торая оказалась сложнее, глубже и бездоннее, чем он предполагал; другая - загадка мира, который его окружает. от микроскопа героя потянуло к телескопу, от инфузорий - к звездному небу над головой, вопреки уже бесспорным нигилистическим : «я гляжу на небо только тогда, когда хочу чихнуть! »  «черт знает, что за вздор! - признается базаров аркадию. - каждый человек на ниточке висит, бездна ежеминутно под ним развернуться может, а он еще сам придумывает себе всякие неприят¬ности, портит свою жизнь» . за восхищением стой¬костью человеческого духа тут проглядывает то же самое внутреннее смущение нигилиста перед неудержимой силой нравственных чувств и страстей. к чему придумывать человеку поэтические тайны, зачем тянуться к утонченным пережива¬ниям, если он - всего лишь жалкий атом во все¬ленной, слабое биологическое существо, подвер¬женное неумолимым естественным законам увядания и смерти?   базаров скептичен, но заметим, что теперь его скептицизм лишен непоколебимой уверенности. рассуждения о бессмысленности жизни при внеш¬нем отрицании заключают в себе тайное удив¬ление высокими человеческими и ожи¬даниями. положение песчинки, атома, находящего¬ся во власти безличных стихий, природы, база¬рова, по-видимому, не удовлетворяет. гордая сила человеческого возмущения поднимает его над равнодушным муравьем, не чувством сострадания.  не умея ответить на роковые вопрос о драма¬тизме любви, о смысле жизни, о таинстве смерти, базаров по-прежнему хочет с современ¬ного естествознания заглушить в себе ощущение трагической серьезности этих вопросов. масштаб притязаний базарова здесь головокружительно смел и значителен. но как незаурядный человек, герой не может с самим собою справиться: дан¬ные естественных наук его от этих тревог не оберегают. он склонен как нигилист се¬бя в отсутствии равнодушия к презренным аристо¬кратам, к несчастной любви, поймавшей его на жизненной дороге. в минуты отчаяния, когда тай¬ными тропами к нему подбирается «романтизм» , он негодует, топает ногами, грозит себе кулаком. но в преувеличенной, отчаянной дерзости этих скрывается другое: и любовь, и поэзия, и сердечное воображение прочно живут в его душе.  возникшие перед базаровым вопросы о смысле жизни, опровергающие его прежний, взгляд на человека и мир - не пустяки. так начинается глубокий кризис веры героя в неизмен¬ную, биологизированную сущность человека. ста¬рое убеждение, что люди подобны деревьям в лесу, давало базарову возможность смотреть на мир оптимистически. оно вселяло уверенность, что нет нужды революционеру вникать в душу каждого человека в отдельности. люди все одинаковы: исправьте общество - болезней не будет.  любовь к одинцовой пробудила в базарове тре¬вожные сомнения: может быть, точно всякий чело¬век загадка? «ненавидеть! - восклицает он. - да, вот, например, ты сегодня сказал, проходя мимо избы нашего старосты филиппа, - она такая слав¬ная, белая, - вот, сказал ты, россия тогда достиг¬нет совершенства, когда у последнего мужика бу¬дет такое же помещение, и всякий из нас должен этому способствовать. » а я и возненавидел этого последнего мужика, филиппа или сидора.. ну, будет он жить в белой избе, а из меня лопух расти будет; ну, а дальше? »  по существу, здесь с предельной остротой ставится вопрос о неповторимой ценности каждой человеческой личности и подвергаются критике идеи прогресса. стоит ли будущая белая изба, будущее материальное благоденствие смерти хотя бы одного человеческого существа? такие же воп¬росы будут преследовать и героев достоевского от раскольникова до ивана карамазова.

Образ жульєна сореля у романі «червоне і чорне» жюльєн сорель — представник покоління початку 20-х років xix століття. йому притаманні риси романтичного героя: незалежність, почуття власного достоїнства, бажання змінити долю, бажання боротися і добиватися мети. він яскрава особистість, в ньому все вище норми: сила розуму, волі, мрійливості, цілеспрямованості. наш герой — син теслі. він живе в маленькому провінційному містечку верьере з братами і батьком і мріє вирватися звідси у великий світ. в верьере його ніхто не розуміє. «усі і зневажали його, і він ненавидів своїх братів і батька …» юнак з раннього дитинства марив військовою службою, його кумиром був наполеон. після довгих роздумів він вирішує: єдина можливість чого-небудь досягти в житті і вирватися з верьера — стати священиком. «пробити дорогу для жюльєна насамперед означало вирватися з вер’єра; батьківщину свою він ненавидів. все, що він бачив тут, будоражило його уяву ». і ось перша перемога, перший «вихід у світ». жюльєна запрошує до себе в будинок вихователем дітей мер верьера пан де реналь. уже через місяць діти обожнювали молодого вихователя, батько сімейства перейнявся до нього повагою, а пані де реналь відчувала до нього щось більше, ніж просто повагу. однак жюльєн почував себе тут чужим: «він відчував лише ненависть і відразу до цього вищого світу, куди він був допущений тільки до краєчку стола …» життя в будинку пана де реналя було наповнене лицемірством, прагненням до наживи, боротьбою за владу, інтригами і плітками. «совість жюльєна стала нашіптувати йому: « ось воно — це брудне багатство, якого і ти можеш досягти й насолоджуватися ним, але тільки в цій компанії. о наполеон! який прекрасний було твій час! . » жюльєн почував себе самотнім у цьому світі. завдяки заступництву кюре шелана сорель потрапляє в безансонскій духовну семінарію. «якщо жюльєн тільки очерет коливний, нехай загине, а якщо це людина мужня, нехай пробивається сам», — сказав про нього абат пірар. і жюльєн став пробиватися.  навчався він старанно, але від семінаристів тримався осторонь. дуже скоро побачив, що «знання тут і в гріш не ставлять», бо «успіх в науках здається підозрілим». жюльєн зрозумів, що заохочується: лицемірство, «аскетичне благочестя». як не намагався юнак прикидатися дурником і нікчемою, він не міг сподобатися ні семінаристам, ні начальству семінарії — надто вже відрізнявся він від інших. і нарешті — перше підвищення: його призначили репетитором по новому і старому завіті. жюльєн почував підтримку абата пірара і був вдячний йому за це. і раптом — несподівана зустріч з єпископом, яка вирішила його долю. жюльєн переїжджає в париж, в будинок маркіза де ла-моля і стає його особистим секретарем. ще одна перемога. починається життя в особняку маркіза. що ж він бачить? «у цьому особняку не допускалися ніякі похвальні відгуки про беранже, про опозиційні газети, про вольтера, про руссо, ні про що б то не було, що хоч трохи віддавало вільнодумством і політикою. найменша жива думка здавалася грубістю ». перед ним відкривався новий світ. але цей новий світ був таким же, як і світло в верьере і безансоні. все було засноване на лицемірстві і наживі. жюльєн приймає всі правила гри і намагається зробити кар’єру. його очікувала блискуча перемога. але роман з дочкою маркіза матільдою розладнав всі плани жюльєна. матильду, цю пересичену світську красуню, привабили в жюльєні його розум, неординарність і безмежне честолюбство. але любов ця була зовсім не схожа на яскраве і світле почуття, яке пов’язувало жюльєна з пані де реналь. любов матильди і жульєна скоріше нагадувала дуель двох честолюбців. але вона цілком могла б закінчитися шлюбом, якби не лист пані де реналь, написаний під впливом братів-єзуїтів. «скільки чудових планів — і ось в одну мить … все це розсипається на порох», — думає сорель. лист пані де реналь зруйнував всі плани жюльєна і ставив крапку в його кар’єрі. прагнучи помститися, він здійснює безрозсудний вчинок — в вер’єрського церкви стріляє в пані де реналь. отже, все, чого так довго і цілеспрямовано домагався жюльєн, доводив, що він особистість, було зруйновано. після цього будуть в’язниця, суд, вирок. довго розмірковуючи перед судом, жюльєн розуміє, що йому немає в чому каятися: саме те суспільство, куди він так прагнув потрапити, побажало зломити його, в його особі воно вирішило покарати тих молодих людей низького стану, які насмілилися проникнути в «хороше суспільство». жюльєн знаходить в собі мужність гідно зустріти смерть. так гине розумна і непересічна людина, що зважилася зробити кар’єру, не гребуючи ніякими засобами. 2

джерело:   довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Гипербола — образное выражение, состоящее в преувеличении размеров, силы, красоты, значения описываемого.

Примеры. «И сосна до звезд достаёт.» (О. Мандельштам) «Во сне дворник сделался тяжелым, как комод.» (И.Ильф и Е. Петров) «Я видывал, как она косит: / Что взмах, то готова копна» (А.Некрасов) «В сто сорок солнц закат пылал, в июль катилось лето, была жара, жара плыла — на даче было это». (В.Маяковский).

ГРОТЕСК — предельное преувеличение, придающее образу фантастический характер.

Гротеск нарушает границы правдоподобия, придаёт изображению условность и выводит образ за пределы вероятного, деформируя его. Основа гротеска — немыслимое, невозможное, но необходимое писателю для достижения определённого художественного эффекта. Гротеск — это фантастическая гипербола.

Объяснение: