Тезисный план по теме "обломов - главный герой романа гончарова". , )

1.образ обломова - это величайшее создание и. а. гончарова. сам характер этого героя предопределяет его заурядную, неинтересную судьбу, лишенную внешнего движения, значительных и ярких событий, увлекательной интриги. 2.первая часть романа посвящена одному обычному дню героя, который проводит его не вставая с дивана. неторопливое авторское повествование детально и подробно рисует обстановку его квартиры, на которой лежит печать заброшенности и запустения. 3.обломова совершенно не привлекают ни светские успехи, ни карьера, ни поверхностное обличительство.но это вовсе не значит, что илья ильич вполне удовлетворен своим настоящим положением. он осознает убожество и пустоту своей бездарно прожитой жизни, свое духовное падение. герой строго судит себя за лень и пассивность, стыдится своего барства, сравнивая свою душу с кладом, заваленным всяким сором. 4.крепостнический уклад россии не только обрекает на нищенское и бесправное положение народ, но и калечит душу подрастающего дворянина, убивая в нем прекрасные задатки характера. в обломове часто видят только губительное влияние крепостного рабства и барства. 5.но главным героем-антиподом обломова является в романе его друг андрей штольц. он является настоящей противоположностью ильи, словно огонь и вода. но в разговоре с другом илья ильич дает удивительно точную и меткую оценку миру промышленников, куда его настойчиво пытается ввести штольц. он называет коммерсантов мертвецами, спящими людьми, которые только имитируют активность, интерес, бурную деятельность, сквозь которую проглядывает безысходная скука. 6. но что же такое обломовщина? в это понятие входит патриархальный уклад жизни с его ленью, праздностью, сонливостью в сочетании с добротой, любовью, поэтичностью. 7.не случайно через весь роман гончарова проходят неразлучной парой два героя: обломов и захар. эти два образа неразрывно связаны, дополняя друг друга. обломов не может быть самостоятельным: его и его предков всю жизнь обхаживают чужие руки. не умеет жить захар: он и его предки всегда не были самостоятельны и делали все по чужой указке. 8.но судьба обломова – это заурядного человека,самого обычного и ничем не примечательного. 9.за обломова боролись две силы: деятельное интеллектуальное, эмоциональное начало, которое выражают штольц, университет, ольга, и вторая это обломовка с ее «обломовщиной».

Марлей помер. скрудж зоставив марлеве йменна на вивісці. і після марлевої смерті над дверима при вході в контору було написано: скрудж і марлей. всі знали торгову спілку, що звалася "скрудж і марлей".  якось, перед одним з найкращих днів року, перед різдвом, старий скрудж сидів і працював у своїй конторі. година була холодна, похмура.  — будьте здорові, зі святим вечором, з веселим різдвом, дядечку! щасти вам, боже! — залунав зненацька радісний голос. то говорив скруджів племінник, хутко ввійшовши в кімнату.  — що за дурниці! — відказав скрудж.  — ну, та не гнівайтеся ж, дядечку! — сказав племінник.  — як же мені не гніватися, — бурчав дядько, — коли той світ, де я живу, заселений такими дурнями, як ти! "радісне різдво"! не говори мені такого. на різдво платять борги без грошей; воно показує, що чоловік став на рік старший і ні на одну годину не став багатший; це той час, коли треба лічити по книгах і бачити, що кожна стаття за всі дванадцять місяців була проти нас.  — коли б я міг робити так, як бажаю, — скрикнув скрудж з лютістю, — то я б кожного дурня, що шляється та славить христа, зварив разом з його різдвяною стравою й поховав би, застромивши йому ялинку в серце!   — дядечку! — благав племінник.  — племіннику, — одказав суворо дядько, — святкуй собі різдво по-своєму і не заважай мені святкувати його, як я хочу.  — прощавай, — сказав ще раз скрудж.  — і щасливого нового року бажаю вам!   — прощавай, — знов промовив скрудж. але, незважаючи на все це, племінник вийшов із хати, не промовивши жодного гнівного слова. він зупинився коло вхідних дверей, щоб побажати й писареві щасливих свят, той, хоч уже мало не зовсім замерз, але був тепліший від скруджа, від щирого серця відповів на привітання.  переказ:   так само скрудж не відповів на щирість джентельменів, що збирали гроші для бідних, і різдвяну пісню хлопчика, що колядував під вікнами.  коли скрудж повернувся додому, то замість молотка-колотушки побачив обличчя колишнього компаньйона — марлі.  цитата:   — дурниці! — сказав знов скрудж. — не хочу цьому вірити.  але він таки змінився в лиці, як привид, не спиняючися, перейшов крізь двері, увійшов у кімнату і встав перед ним. коли він входив, згасаюче полум’я спалахнуло, немов хотіло сказати: "я знаю, це — марлеєва тінь! " — і знов померкло.  то була, справді, марлеєва тінь у його звичайному каптані, у вузьких штанях і високих чоботях з китицями, що ворушилися так само, як кіска, поли від каптана і волосся на голові. ланцюг, що тяг марлей за собою, був прив’язаний йому до стану. ланцюг той був дуже довгий і звивався як хвіст. він був зроблений (скрудж це добре запримітив) із скриньок на гроші, з ключів, із замків, з конторських книг, паперів і з важких мішків з грошима. все це було зроблене із заліза. тіло в привида було таке прозоре, що скрудж, дивлячися на нього спереду, міг бачити два ґудзики на каптані ззаду. — ви сковані, — промовив скрудж тремтячим голосом. —чому?   — я ношу ланцюг, який сам собі викував за життя, — відповів привид. — може, ти хочеш знати вагу й довжину свого ланцюга? він великий і важкий!   скрудж глянув додолу, немов сподівався побачити навкруги себе довгий залізний ланцюг, але не побачив нічого.  — якове, — почав він благати, — старий якове марлею, скажи мені що-небудь. заспокой мене, якове.  — я не маю чим тебе заспокоїти, ебенезере скрудже, — одказала мара. — заспокоєння приходить із других володінь, його приносять інші посланці і іншим людям. я навіть не можу тобі всього сказати, що хотів би. мені дозволено говорити з тобою дуже мало. я ніде не можу затриматися. я ніде не можу відпочити або забаритися. моя душа за життя ніколи не переступала за поріг нашої контори, — слухай мене уважно, — ніколи не виходила на вузькі межі нашої грошової ями, через це мені тепер треба відбути багато тяжких мандрівок.  — у цю пору року я найбільше , — казав він далі. — о, нащо я ходив, заплющивши очі, між своїми близькими; чому я ні разу не підвів очей до тієї зірки, що завела волхвів до убогої печери! хіба мало тут бідних домівок, що сяйво тої зірки завело б мене до них!   од цих речей скруджеве серце боляче стислося, він почав тремтіти. 

1)фразеология   – это наука, изучающая устойчивые словосочетания с  измененным значением –  фразеологизмы .  фразеологизмы   существуют в  любом языке и содержат в себе красоту и яркую образность народной  речи.2)эпитет   представляет собой сравнение и может быть выражен как именем  прилагательным, так и существительным, глаголом или наречием.3)мета́фора   — слово или выражение, употребляемое в переносном  значении, в основе которого лежит неназванное сравнение предмета с  каким-либо другим на основании их общего признака