Мини сочинение на тему: каким я представляю грибоедова?

После прочтения романа "горе от ума" можно сделать вывод,что грибоедов умный,и высокоинтеллектуальный человек.так же возникает впечатление,что автор скрывает свои чувства и делает это умело.так же грибоедов был отчасти одинок,что объясняется его насмешливостью над окружающими.он далеко не всегда приятен в общении. так же,прочитав его письма к жене,можно понять,что он нежно,трепетно,с огромной любовью к ней относился.однако не известно,ценила ли она это,ведь была слишком юна.так же он смелый,и у меня ни остается не капли сравнения,что он гордо встретился со свою страшную смертью лицом к лицу,без всякого страха.в общем-это великий человек.

Кожен народ має свої книги, що беруть витоки з далекого та стародавнього фольклору. національні літератури відображають специфіку життя – образ думки людей різних країн, їх культуру, побут і традиції. мистецтво слова кожного народу оригінальне і своєрідне. але є проблеми, які хвилюють всіх людей у всі часи, незалежно від їх національності, умов життя, соціального стану. кожне покоління знову і знову ставить перед собою глибокі філософські питання: що є життя і смерть, що є любов, як влаштований світ і людина, в чому сенс життя, які цінності стоять вище всього, що є ці питання відображаються, в тому числі і в літературі, і носять назву «вічних мотивів». одним із загальновизнаних геніїв світової літератури, що розкрили глибини людської душі, є ієць у. шекспір​​, який жив у 16 столітті. його п'єси – глибоко філософські твори, що зачіпають важливі питання буття. так, трагедія шекспіра «гамлет» малює вічний конфлікт, протиборство людини і навколишнього світу. герою трагедії, молодому принцу гамлету, відкривається страшне: він дізнається, що його батька в боротьбі за престол отруїв рідний брат. у цьому злочині брала участь і мати гамлета – королева гертруда. юний герой знаходиться в жаху і повній розгубленості. він розчаровується у всьому світі і всіх людях – чого можна очікувати від них , якщо найближчі виявилися підступними і цинічними зрадниками? таким чином, гамлет виявляється один на один з несправедливим світом, а, вірніше, зі своїми ілюзіями щодо цього світу. він починає сумніватися в цінності і доцільності життя взагалі – якщо зло таке сильне і непереборне, чи є сенс жити? але поступово гамлет розуміє і приймає свою місію – «вправити» суглоби «часу», що вивихнулися. він вступає в боротьбу зі злом, бажаючи відновити справедливість, «хід часу» і співвідношення світла і темряви. у результаті цього протиборства герой вирішує для себе багато питань, основним з яких є питання про сутність смерті. у підсумку він приходить до усвідомлення, що смерть перетворює людину в ніщо, а життя – це вічне протиріччя між реальністю та ідеалами. таким чином, вічні мотиви у світовій літературі висвітлювати важливі сторони людського буття, вони пов'язані з глибокими філософськими проблемами. людині завжди важливо було зрозуміти, хто вона, де знаходиться і куди йде. світова класика відповідає на ці питання, є читачеві знайти своє місце в житті, зрозуміти і засвоїти неминущі цінності, розставити свої пріоритети.

Чи може один твір розповідати про безліч моментів, речей, епізодів? звісно, бо що таке роман – це складний за будовою епічний твір, у якому життя людей розкривається на тлі історичних або соціально вагомих обставин. пану булгакову вдалося поєднати у своєму вторі близько десяти проблем. усі вони були й залишаються актуальними. першою проблемою є кохання. кохання вистраждане, але чисте та вічне. але маються на увазі не тільки стосунки чоловіка та жінки. не варто забувати й про всепрощаючу любов ієшуа, і болісну, у прямому значенні цього слова, любов понтія пілата. другою, не менш помітною темо є протистояння добра і зла. спочатку може здатися, щов цьому творі взагалі немає світлої сторони: диявол, його почет, агресивна відьма, божевільний письменник. але,   у порівнянні з іншими героями, воланд з демонами-бешкетниками не злий, а добрий. навіть справедливий. маргарита не зла, а безтямно закохана. адже «боягузтво – найстрашніша вада», а цієї вади не було в жодного із вищезгаданих героїв. у образі кожного свого героя булгаков уособлював вади тогочасного суспільства. у кожну репліку він вкладав власне ставлення чи то до літераторів, чи то до іноземців. а як щодо честі та справедливості? варто лиш згадати, як змінилися другорядні герої після того, як зустрілися із почтом воланда. навіть невеликі вади, як, наприклад, брехня по телефону, було викоренено.   проте було насаджено, хай навіть й трошки насильницько,   почуття справедливості та честі. воланд перед нами постає як уособлення чогось містичного, сильного, владного. при зіткненні із такою особистістю, варто докласти багато зусиль, аби залишитися собою та не розбитися на тисячу уламків. саме оце зіткнення влади та людини хотів показати м.а.булгаков. варто зазначити, що роман писався в срср, де існування бога відкидалося й висміювалося. проблема безвір*я та віри в надприродне змальована автором чи не найкраще. містик за своєю природою, михайло афанасійович зміг побувати на грані реального та химерного, але все-таки повернувся. саме завдяки власному досвіду, а життя булгакова було нелегким, ця тема хоч і не висвітлена на першому плані, проте їй приділено достатньо уваги, щоб розумний читач зміг її побачити.   хочу додати, що кожен герой мав право вибору: чи зробити так, а чи інакше. оця проблема вибору, його важкість та правильність присутня в нашому житті ледь чи не щохвилини, тому, мабуть, нам важко помітити її у творі. для нас вибір став буденністю. проте жоден з нас не опинявся у ситуації, коли   від вибору залежало життя: своє чи чуже. важкість цього морального вчинку, неправильність дії та її жахливі наслідки яскраво зображені на прикладі понтія пілата. адже, чисто теоретично, він міг би врятувати ієшуа, визнавши його несповна розуму. але ні…  як і будь-який твір, що пишеться протягом усього життя, «майстер і маргарита» і думками автора, його переживаннями, вони відображають життя та внутрішній світ, страждання та радощі м.а.булгакова. усе, що хотілось сказати письменнику, сказано. за кожним словом – біль та туга, переживання, ламка після морфію, злість на сусідів. він навіть описав свою власну маргариту, адже михайлові пощастило й під кінець життя він зустрів ту, яка зберегла пам*ять про нього, яка дала друковане життя рукопису. навіть роль митця в суспільстві – і та з життя. відоме на весь світ висловлювання, що «рукописи не горять» прийшло до булгакова з часом. воно відображає неможливість життя письменника в затиснутому приміщенні, у жорстких рамках режиму. можна ще довго перераховувати все те, що намагався вкласти у свій роман михайло афанасійович. мабуть, не вистачить слів та часу, аби описати кожну думку та ідею, що її висвітлює ледь чи не кожний рядок по-справжньому легендарного роману «майстер та маргарита»