Укажите год и название журнала в котором появилась первая публикация произведения а.п. чехова хамелеон?

Дата создания: 1884, опубл.: юмористический журнал «осколки», 1884, № 36, 8 сентября

Главный герой рассказа М. М. Зощенко «Беда» - Егор Иванович Глотов, проживающий в деревне Гнилые гудки. Два года Глотов копил на лошадь, экономил на всем, не пил, стал плохо питаться. В конце концов он отправился на базар за лошадью, где ему сразу приглянулась одна кобылка. После яростного торга с продавцом, который постепенно все же снизил цену до нужной герою, Глотов отправился домой. Встретив знакомого из дальней деревни, он отправился вместе с ним в трактир, «обмывать» лошадь. Случилось это в понедельник.

В среду Егор Иванович возвращался домой и лошади с ним уже не было – пропил, переживая, что «два года зря солому ломал» и досадуя на тех, кто продает вино.

Данный рассказ при чтении вызвал у меня следующую реакцию: «Это было бы очень смешно, если бы не было так грустно». И ведь действительно грустно читать про то, как крестьянин, два года копивший на лошадь, трудившийся, потерял ее из-за постыдной тяги к алкоголю.

Главный герой, как и его попытки обвинить в случившимся тех, кто продает алкоголь, сочувствия не вызывает – каждый человек сам отвечает за свои поступки и никто не заставлял Егора Ивановича обмывать лошадь, да еще с таким размахом.

Объяснение:

Жінки її ненавиділи, а чоловіки божеволіли: «Зовн баба… Противні білі очі з противними білими бровами та віями, пласке обличчя, на людях мовчить, ніяк не розговориш, відповідає лише «так» та «ні». А чоловіки сходять за нею з розуму», — писала про письменницю троюрідна сестра Льва Толстого. Найбільш екстремальним із усіх прихильників письменниці виявився польський хімік Олевинський — безтямно та без взаємності закоханий, він вкоротив собі віку.

Через якийсь час Марко Вовчок усе ж розлучається із законним чоловіком і їде за кордон (Маркович часто дружину дозволити йому зустрітися з сином хоча б перед смертю, але вона залишилась байдужою до його прохань). Знайомиться з російським емігрантом Олександром Пассеком. Заради письменниці той відмовляється від кар’єри. Їхній роман тривав шість років і закінчився трагічно: Пассек захворів на сухоти і помер на руках коханої, що стало для неї тяжким ударом. Щоб хоч трішки розвіятись, вирішує повернутися до Петербурга. Горювати доводиться недовго — на вокзалі її зустрічає троюрідний брат Дмитро Писарєв. Марко Вовчок з головою поринає у нові стосунки. Закохані їдуть до Прибалтики. Якось, купаючись в Балтійському морі з сином своєї коханої, Дмитро тоне. Його тіло знаходять лише через годину. Фатальна жінка – саме так починають говорити про письменницю.

Останнім, кому судилось пізнати чари Марії Олександрівни, був друг її сина, молодший за неї на сімнадцять років морський офіцер Михайло Лобач-Жученко. Ці стосунки переросли в офіційний шлюб.

А 1907 року серце жінки, яка, за словами Шевченка, була «піднесено–прекрасним створінням», перестало битись. Сталося це у родинному колі.