Сочинение в форме эссе книги без которых я не могу обойтись только не из интернета

                                        эссе   ещё в маленьком возрасте мне нравились книги. тогда я не могла обойтись без книг с картинками.мне нравилось смотреть на них показывать части тела,цвета и др. конечно сейчас у меня совсем другие интересы.мне нравятся книги,в которых яркий и легко читающийся текст,мне нравится жанр фэнтези.я прочитала много книг в этом жанре например "гарри поттер"или "зерцалия".мне понравились эти книги из-за сюжета.мне кажется уже даже без чтения книг я не смогла бы обойтись. (как-то так))

Электроник - это мальчик-робот. внешне он ничем не отличается от подростка двенадцати лет. да это и неудивительно. ведь придумавший его профессор громов взял за основу фото какого -то мальчика из журнала. профессор научил робота всему, что должен уметь делать человек. электроник умеет не только двигаться и говорить. он также решает трудные , легко выигрывает велогонку, а также показывает отличные результаты на уроке физкультуры. ещё электроник рисует, как художник, читает стихи, как артист, поёт, как робертино лоретти. всё это хорошо, но роботу этого мало. он хочет стать человеком по-настоящему, то есть научиться общаться с разными людьми, а не только с профессором и его . из-за этого электроник сбежал от профессора и познакомился с из нашего класса. мы сразу же полюбили этого весёлого и доброго мальчика. он легко нашёл общий язык со всеми нами. электроник никогда не показывал своего превосходства, хотя знал намного больше, чем мы.  так случилось, что тот мальчик, с портрета которого был списан внешний облик электроника, учился именно в нашем классе. и однажды мы решили узнать: а что будет, если робот пойдёт в школу вместо него. сначала всё шло отлично. но однажды кто-то из учителей увидел в газете объявление: "от профессора ушёл робот". ниже была напечатана фотография. теперь стало понятно, почему троечник вдруг неожиданно превратился в вундеркинда. в школе был грандиозный скандал. робота пришлось вернуть профессору, а тому мальчику вместо которого робот несколько недель ходил в школу пришлось заново пересдавать все предметы.

  мені   здається, що без друзів життя втрачає свій сенс, стає безрадісним, людина не може відчувати всієї повноти буття.

                            по-перше, справжня дружба плекає інтерес до життя, виникаючи зі спільних зацікавлень чи захоплень. іноді вона з'являється ще в дитинстві як дар, цінності якого не усвідомлюєш. та поряд із другом почуваєшся по-справжньому щасливим: з ним ти ділиш горе навпіл, а радість примножуєш.

                              яскравим художнім утіленням цієї думки є твір всеволода нестайка "тореадори з васюківки". життя яви й павлуші - чудовий приклад радісної підліткової дружби, яка не має ні зобов'язань, ні якогось тягара. невідомо, чи збережуть хлопці це світле почуття надалі. та прагнення мати й берегти друга, розуміння важливості дружби дивовижним чином залишається одним із найсильніших уражень від цієї книжки в читачів уже декількох поколінь.

                              по-друге, дружба міцнішає з часом, якщо люди здатні на тонку й послідовну роботу душі, щоб плекати, розвивати ці взаємини, -  шліфуючи скарб дружби, вони самі зростають душею. і навпаки, вражена іржею байдужості, нещирості або заздрості, дружба руйнується.

                              прикладом справжньої, вірної дружби для мене є мама зі своєю подругою галиною. вони познайомилися й зблизилися, навчаючись разом в універсітеті, а згодом тітка галина переїхала зі свого міста жити до нас. ось тоді в моїх бабусі й дідуся з'явилася ніби ще одна донька. з часом дружба дівчат міцнішала, і, хоч обидві вже мають дорослих дітей, так і світяться молодістю, життєлюбством. вони завжди підтримують і одна одні, і людей навколо.

                              отже, дружба - це найкращий скарб в житті.