Почему в основу сюжета "ревизор" гоголь положил именно ситуацию обмана?

Хотел создать настоящую комедию. а также пародию на реальную ситуацию.

Повість М. Коцюбинського "Дорогою ціною" присвячена життю українського народу на початку XIX ст. У повісті відтворено долю молодих людей, яка була досить типовою для того часу. Опинившись в неволі, трудове селянство, "як дикий тур, загнаний, знесилений", не бажало, одначе, скоритися з панським ярмом на шиї. Багато з них бігло з-під кріпацтва у вільні краї, зокрема за Дунай, де після зруйнування Запорозької Січі 1775 року було засновано Задунайську Січ. Але й там не було волі і спокою, бо панство ловило втікачів і, якщо не засилало до Сибіру, то "одсилало в кайданах назад, знов у неволю, на панщину". І невідомо, що було краще: загинути чи залишатися жити у знущанні.

Головні герої повісті — Остап та Соломія — кохали одне одного. Але для пана вони, як й інші кріпаки, були "товаром", тому він розлучив їх і видав заміж Соломію за свого хурмана. Пан катував нагаями дідуся Остапа, збирався забити самого Остапа за його сміливе слово. Все це спричинило до втечі.

Остап мав на меті жити поміж вільних людей, а Соломія мріяла оселитися у слободі, господарювати та піклуватися про Остапа. Цим мріям не судилося здійснитися. Остап і Соломія були не поодинокі у бажанні здобутися волі: цілими родинами бігли від кривди та знущання селяни, підтримуючи одне одного. Важким був шлях за кордон. Але й за кордоном їх не чекала бажана воля: спочатку Остапа було поранено, потім Соломія і Остап потрапили у циганське злодійське гніздо, через що Остапа забрали до в'язниці та збирались відправити назад до пана.

Когда волчата были маленькие у них погибла мама они от голода лижали и пищали изо всех сил мимо проходила волчица у неё был 1 единственный волченок волченок побежал в сторону волчат, в волчица бросилась за ним в след она увидела волчат и накормила их она понела что у них нет матери потому то рядом лежала убитая мама волчат тут и начилось приключение волчат она по 1 перетаскивала в свою берлогу она их ростила как своих кода они окрепли она водила их по лесу когда они совсем стали большие убежали в лес и понюху пришли на старое место их дом они обнюхали и понели здесь их дом