Почему герасим уходит от барыни в родную деревню? ?

я з великим жалем перегортаю останню сторінку неймовірного оповідання відомого американського письменника г. уеллса «чарівна крамниця» і опиняюся у зовсім іншому, реальному, буденному і не такому цікавому світі. читаючи твір, я майже годину насолоджувалася дивовижним, радісним, чистим почуттям, адже я знаходилися у світі чарівної казки, від якої не хотілося відриватися і повертатися до повсякденних проблем. на превеликий жаль, мій світ зовсім не схожий на той казковий і дивовижний, в якому жив головний герой оповідання - маленький джип.

у «чарівній крамниці» мене все цікавило, чарувало і вабило: і чарівні дзеркала, і найнезвичайніший у світі капелюх, і порцелянова рука з колодою чарівних карт, і продавець крамниці, який з дивовижною спритністю діставав з рота і з-за вух кришталеві кульки. а які чудові іграшки були в цій лавці! це й чарівні потяги, які рухалися без пружин і пари, і стійкі олов’яні солдатики, і коник-гойдалка, і чудова лялька, яка плакала і промовляла: «яйце є — яйця немає». все це — світ чарівної незабутньої казки, неповторний світ дитинства, у якому я опинилася завдяки неперевершеному таланту г. уеллса.

автор оповідання якось зазначив: «право називатися справжнім письменником має лише той, хто може навчити чого-небудь своїх сучасників, хто краще бачить навколо і більше бачить попереду. я завжди згоден думати, що я усе-таки такий». і він мав рацію, адже своїм прекрасним оповіданням він вчив читачів розуміти, любити і шанувати людей, бачити в них прекрасне в навколишньому світі, бути безпосередніми і людяними. нарешті, він вчив мріяти і вірити в диво, вчив сподіватися і не втрачати надію, що світ стане гуманнішим, прекраснішим, досконалішим, а головне — добрішим.

і хоч час дитинства дуже швидкоплинний, проте у подальшому житті саме він стає нам духовною опорою. і я ще раз переконалася у цьому, з задоволенням читаючи оповідання г. уеллса «чарівна крамниця».

я дочитала останню сторінку, згорнула книжку, але я впевнена, що на цьому моє знайомство з письменником не закінчиться. я хочу і буду відкривати світ пригод і фантастики в інших творах г. уеллса, адже зустріч з одним з найулюбленіших моїх письменників для мене завжди — свято і радість.

ответ:

каждый современный человек в своей жизни, прежде чем закончит школу, сталкивается с десятками учителей. потом техникум или вуз, где преподавателей будет примерно столько же. это будут разные люди, с разными характерами и подходом к преподаванию. кого-то мы запомним на всю жизнь, а кого-то забудем.

однако почти все всегда будут помнить своего первого учителя или учительницу. это она толпу первоклашек в класс впервые в их жизни. она научила их не только читать и писать, но и, как поется в песне, "книжки добрые любить и воспитанными быть". я, например, никогда не забуду людилу ивановну. она у нас давно не преподает, но когда я ее вижу, я обязательно здороваюсь с ней - и она помнит меня и называет по имени!

она всех нас помнит, и не только нас. у моего одноклассника папа тоже у нее учился, так она и его помнит школьником. на встрече выпускников он подарил ей букет цветов и за то, что она его ругала за шалости и заставляла учиться.  

иногда я думаю, как бы мы жили, не будь на свете школ и учителей. какими бы мы выросли? наверное, похожими на средневековых крестьян: ограниченными, умеющими только делать примитивную работу и не представляющими, что происходит вне их деревни. и мне становится стыдно, что я не всегда с охотой иду в школу и делаю уроки. без учителей жить было бы невозможно.

объяснение: