Счего начинаются "алёнушкины сказки". 3 класс чтение

с  присказки:

баю-баю-баю…

один глазок у аленушки спит—другой смотрит; одно ушко у аленушки спит,—другое слушает.

спи, аленушка, спи, красавица; а папа будет рассказывать сказки. кажется, все тут: и сибирский кот васька, и лохматый деревенский пес постойко, и серая мышка-норушка, и сверчок за печкой, и пестрый скворец в клетке, и забияка петух.

спи, аленушка,—сейчас сказка начинается. вон уж в окно смотрит высокий месяц; вон косой заяц проковылял на своих валенках; волчьи глаза засветились желтыми огоньками; медведь мишка сосет свою лапу. подлетел к самому окну старый воробей, стучит носом в стекло и  спрашивает: —скоро ли? все тут, все в сборе, и все ждут аленушкиной сказки.

один глазок у аленушки спит,—другой смотрит; одно ушко у аленушки спит,—другое слушает.

баю-баю-баю…

Павлусь – головний герой оповідання О. Стороженка. Його образ доводить нам, що сите життя і неробство не робить людину по-справжньому щасливою. Щастя не може бути в житті людини, яка живе лише для себе і не зігріває своїм душевним теплом інших, яка безглуздо і безцільно проживає свій вік.

Павлусь, єдиний син у родині, ріс зманіженим, залюбленим матір’ю. Узимку й восени вона не випускала його з хати, шоб не замерз, навесні і влітку — шоб сонце не напекло голову. Бачачи, шо син нічого не вміє робити, батько журився: «Що з ним станеться, як ми помремо?»

Мати мала рацію, коли говорила: «Як Бог милосердний пошле йому шастя, то без нас житиме ше лучче, як теперечки». Після смерті батьків за Павлусем наглядали наймит і наймичка. І хоча він уже й парубком став, а все чекав, коли хтось за нього зробить. «Павлусь за весь день і пари з рота не пустить; хоч би часом чого і схотів, вже не попросить: якось йому і слово важко вимовити».

І на вечорниці йому йти не хотілося, і скарб шукати відмовився, бо звик лише їсти та спати. За це прозвали його Лежнем. Навіть грушу зірвати не міг: «Бісові груші, — пробубнить, — які спілі, і над самісінькою головою висять, і ні одна ж то не впаде у рот». А потрусити дерево — важко.

Одного разу Павлусь вночі захотів меду, і щоб задовольнити його бажання, мати оббійшла все село в його пошуках. Вона ледве випросила скриньку меду, та коли прийшла додому, Павлусь вже спав. Після нічної прогулянки мати захворіла, а скоро її не стало. Невдовзі помер і батько Павлуся, але у житті хлопця нічого не змінилося, бо за ним доглядали наймичка та наймит. Багатство так і йшло до Павлуся – у господарстві лад, прибуток зростає, навіть шинок відкрили з лавкою.

Якось на свята сусідські парубки запропонували Павлусеві йти на пошуки скарбів. Але той лише відмахнувся віх товаришів та сказав: «як кому Бог дасть шастя, то не треба йому й рідної матері, не треба і скарбу шукати, сам скарб його знайде».

Хлопці нічого не змогли знайти, крім дохлого тхору. Вони жартома кинули його у вікно Павлуся. Але й тут щастя не оминуло хлопця, а з тхору насипалося багато дукатів.  Павлусь вважав, що то бог закинув йому у вікно ще більше щастя. Щастило Павлусю і в сімейному житті – одружився він з гарною дівчиною, згодом у них народилися прекрасні діти й жили вони в злагоді та добробуті.

У селі Павлуся вважали щасливим: нічого не робить, а все має. І хоча люди

Джерело: https://dovidka.biz.ua/storozhenko-skarb-harakteristika-pavlusya

ответ:Наша планета является живой, ведь на ней столько живых организмов и растений: наши лёгкие – леса, они тоже живые, в лесах и на лугах, пустынях и степях много животных и птиц, деревьев, трав и кустарников, в наших морях , реках и озёрах огромное количество рыбы и млекопитающих, зоопланктона и морских, и речных водорослей. И наша планета не просто цветной шарик в космосе, она живая, и она дышит. Все вместе животные и растения образуют огромный живой организм. Всё ведь взаимосвязано. Если где-то вырубят лес и не посадят ещё новых саженцев, то равновесие сразу же нарушается, а сколько лет человечество использовало лес, как топливо. Всё это влияет на количество кислорода, которое вырабатывается в лёгких нашей планеты. Необходимо восполнять теперь недостаток лесных ресурсов. Если сильно загрязняется вода, то страдают рыба и речные, и морские животные. От разлитой нефти страдают и животные, и птицы, гибнет рыба. Мы выхлопами и выбросами, ядовитыми отходами портим наш драгоценный воздух, который нужен всему живому, превращаем в свалки пашню и луга. Наша планета ждёт, что человечество, как разумная часть всего живого, возьмёт на себя ответственность за дальнейшую судьбу планеты, будет беречь всё живое и невосполнимые ресурсы, развивать экологию и заботиться о братьях наших меньших.

Объяснение:тексерілген!