4. как вы думаете, почему гагин уверен, что н. не женится на его сестре? 4. как вы считаете, что больше всего привлекает внимание в асе: внешняя миловидность, экстравагантность поведения или богатство духовного мира, < крылатость> ? ответьте , заранее

Он боится такой ответственности, не готов отдать себя всего для любви, хоть и влюблен безумно; более всего в асе привлекает ее"крылатость", ведь она такая неприступная, вдохновленная с необычными мыслями и желаниями

кажуть, шедеври світової літератури близькі і зрозумілі кожному читачеві, незалежно від віку, статі чи національності. безумовно, це правда. але, читаючи твори омара хайяма, гафіза, рудакі я зі здивуванням відзначив, що навіть європейська література зрозуміліша нам, ніж твори азійських авторів. тут дається взнаки абсолютно інакший спосіб світосприйняття, інакше ставлення до світу, до життя…

рубаї омара хайяма — це лаконічні поетичні твори, які у сукупності своїй створюють гармонійну та цілісну картину світобачення митця. аби краще зрозуміти рубаї, я прочитав кілька джерел, присвячених культурі часів омара хайяма. і тоді я дізнався, що його творчість не є такою, здавалося б, однозначною, як нам може здатися на перший погляд. існує гіпотеза, що у своїх поезіях автор «зашифровує» особливу філософію суфіїв. суфізм — це така собі напіврелігія, наполегливе філософське вчення. за твердженням деяких істориків та літературознавців омар хайям сповідував суфізм, а образи , троянди у його творах — позначення особливої енергії, якою сповнюється віруюча людина, людина, бога. дізнавшись про цю версію, я зовсім по-новому подивився на рубаї… напевно, не знайомий із суфійською філософією читач не зрозуміє зміст, вкладений у ці віршовані рядки, але серед творів омара хайямі багато таких, що зображують його ставлення до життя, до людини без глибинних алегорій, вони справді зрозумілі і цікаві будь-якому читачеві.

читаючи рубаї, я відзначив особливе ставлення автора до життя. відомий постулат про те, що треба жити сьогоденням, звучить у віршах омара хайяма різним мотивом:

твій ворог — небеса коловоротні.

без друзів ти, всі дні твої самотні.

будь сам собою, не гадай про завтра,

в минуле не дивись, живи сьогодні!

східним завжди було притаманне особливе ставлення до смерті, інший світ вони сприймали зовсім не так, як європейці чи слов’яни. для героя омара хайяма смерть — це перехід у стан спокою та гармонії, припинення земної суєти, кінець несправедливості та страждання: «не з тих я, хто тремтить, коли в могилу гляне. той світ надійніший за це життя обманне». але і таке ставлення в жодному разі не призводить до байдужості до земного життя, навпаки: несправедливість світу хвилює ліричного героя:

«якби мені до рук — скрипки долі,

я розписав би їх по власній волі!

із світу вигнав би всі смутки, болі…»

образність віршів омара хайяма теж трохи незвичайна для нас, метафори незвичні, але настільки оригінальні, що я мимохіть зупинявся і перечитував кілька разів ці вишукані порівняння. автор називає свою кохану небесною царицею; окремі метафори по-справжньому вражають нас своєю красою: «душа — напій в прозорій чарі тіла»;

«…в ступі неба нас потовчено до тла»…

стільки часу минуло з моменту створення поезій омара хайяма, але закладений у них повчальний зміст «не застарів» анітрохи. ліричний герой цих творів вчить нас жити сьогоденням, цінувати радощі повсякденного життя, захоплюватись красою людських почуттів:

любов — це сонечко, що всесвіт огріває,

любов — чудесний птах, що в квітнику співає.

напевно, більшість погодиться, що твори омара хайяма нам , такою собі літературною екзотикою. особливий світогляд, незвичайні стилістичні фігури, навіть жанрова форма — особлива. але, якщо вміти читати уважно, сприймаючи думку та почуття автора такими, якими він вкладав їх у кожне своє слово, важко не: закохатися у поезію омара хайяма, де поверхова поважність і своєрідне епікурейство переплітаються з глибокою філософією, «риси і образи — із повчальним змістом, а деякі рядки по-справжньому непідвладні часові через свою глибину та мудрість, закладену в них:

хай кожна мить, що в вічність промайне,

тебе вщасливлює, бо головне,

що нам дається тут, — життя: пильнуй же!

як ти захочеш, так воно й мине.

герои произведения приятели, которые имеют разные характеры. противоположная внешность подчеркивает эту разницу. мы замечаем, что в детстве толстый приятель был изрядным сорванцом. хоть дослужился до чина тайного советника, но остался добрым и искренним, первым вежливо старого приятеля. любит хорошо покушать. зато тонкий еще в детстве любил ябедничать. при встрече хвастается своей должностью коллежского асессора: "служил, знаешь, в департаменте, а теперь переведен сюда столоначальником по тому же ведомству". тонкий недоволен зарплатой, поэтому подрабатывает. сначала он кажется немного высокомерным: "ну, а ты как? небось, уже статский? га? ". и больше всего вызывает пренебрежение его подхалимство перед старым знакомым, когда узнает, что толстый приятель дослужился до высшего чина. "тонкий вдруг побледнел, окаменел, но скоро лицо его искривила широкая улыбка; казалось, что от лица и глаз его посыпались искры. сам он съежился, сгорбился, сузился..".