Какая главная мысль в рассказе лев и собачка 25

Лев большой ,а собачка маленькая

То что лев большой,а собачка маленькая но собачка не боялась его и они сдружились неважно какого ты размера цвета главное любовь,дружба и !

напевне, в україні не знайдеться жодної людини, яка у своєму житті хоча б раз не перегорнула сторінок "кобзаря" тараса шевченка. творчість цього поета можна не любити, можна критикувати, можна ставитися до неї із великою любов' у будь-якому випадку байдужим вона не залишає нікого.

у чому ж
феномен нашого великого митця? чому і сьогодні, майже через півтора століття після його смерті, твори, написані великим кобзарем, хвилюють, навчають, тривожать душі?

син кріпака, сирота змалку, талановитий юнак, що не має змоги розвинути свій талант про ці факти з життя тараса григоровича
ми знаємо давно. повторюємо їх як завчену раз і назавжди інформацію, анітрохи не замислюючись над їх справжньою сутністю: яку ж силу духу слід мати, щоб у таких умовах не зламатися, не збайдужіти душею, не зчерствіти серцем, а все думати і піклуватися про свій народ?

знаємо і те, що
шевченкові не судилося спокійного життя до останніх днів, до останнього подиху. знаємо, що більше десяти років провів він на засланні, переносячи щоденну муштру у солдатській .казармі, потерпаючи від важких хвороб. але, як не дивно, не звертаємо уваги на один промовистий факт, що, здається, лежить
на поверхні. маю на увазі зовнішність нашого поета. ми змалечку звикли до портретів похмурого дідуся у хутряній шапці та з густими вусами. змалечку знаємо, що то — "дідусь шевченко". а чи замислювався хтось: а скільки ж років тому дідусеві? тарас шевченко помер у 47 років, отже, на тих
славнозвісних портретах йому років 44—46 . так чому ж чоловік у розквіті своїх сил виглядає, як старенький дідусь? відповідь, безперечно, теж проста: винні все ті ж роки кріпацтва, заслання, солдатчини, винні хвороби. і незважаючи на все це, шевченко передусім піклувався про свій нещасний гнаний
народ, про свою безталанну україну.

саме завдяки своєму народному характеру твори великого кобзаря і сьогодні живуть серед нас. і сьогодні є напрочуд актуальними.

николай петрович иртеньев - главный герой повести л. н. толстого «детство», десятилетний мальчик из дворянской семьи. это веселый, добрый и воспитанный мальчик, который растет в любви и заботе. в его воспитании принимают участие не только родители, но и няня наталья савишна, и учитель карл
иванович. он любит своих родителей и гордится ими. в его глазах это самые красивые и искренне любящие люди. мать для него является источником всего прекрасного. при­ мысли о ней, он всегда представляет ее добрую улыбку и сладкие звуки ее голоса. любовь николеньки к матери была сродни любви к
богу.

чувства к окружающим людям занимают особое место в его жизни. добрый нрав мальчика проявляется и во время игр соседскими детьми. он сочувственно относится к болезненному иленьку грапу из бедной семьи. в деревне он с любовью относится к катеньке, в москве буквально влюблен в
сонечку валахину. ему нравится знакомиться с новыми детьми, например, родственниками ивиных. николенька иртеньев - своеобразный мальчик, даже незаурядный. он рано научился различать фальш и не любит обмана. по натуре он противоречивый и наблюдательный. на день рождения своей бабушки он написал стихи
и волновался, когда их зачитывали вслух.

счастливое время, проведенное в деревне, он вспоминает одновременно с тоской и с улыбкой. детство николеньки закончилось со смертью мамы. потеряв самого любимого на свете человека, он перестал быть маленьким. семья иртеньевых переехала в москву,
но каждый раз, бывая в деревне, он навещал могилу матери.