Сочинение на тему "если бы я был " напишите

Если я бы был волшебником я бы делал людям хорошие справи.я не использовал бы силу впустую и напрасно.найбильше мы хотим это мир.тому я бы поддержувал мир в всем мире.буты волшебником означает что нужно заботиться не только о себе нужно забывать об окружающих .сваю силу я бы использовал обдумано.адже волшебниками могут быть все а людьми единицы.             извин за помилки з телефона писал

Більшість письменників у творах спираються на власний життєвий досвід, що зумовлює їхнє світосприйняття. з огляду на біографію письменника олександра гріна, сповнену поневірянь і бідності, його творчість здається чимось дивним. загадковим, романтичним і чарівним постає в його зображенні світ. тяжка дійсність не вбила мрії про світле і прекрасне. грін завжди сподівався, що несподіване щастя прийде попри всі негаразди. після тяжкої хвороби, не маючи ані грошей, ані власної домівки, він написав чарівну повість-казку «пурпурові вітрила», сповнену любов'ю до життя, вірою в людей і всепереможну силу надії, здатної творити дива.  піднесеність над буденним, мрія, надія і кохання — ось провідні теми його повісті. нібито у головної героїні повісті-казки не було підстав сподіватися на краще: у ассолі мати померла від злиднів, батько був змушений піти зі служби через те, що покарав мерзотника меннерса, і заробляти виготовленням іграшок. але на шляху дівчинки зустрівся старий збирач легенд і казок та подарував їй мрію про казкового принца, що приїде за нею на кораблі з пурпуровими вітрилами, і візьме «назавжди у блискучу країну, де сходить сонце і де зірки зійдуть з неба, щоб привітати тебе з прибуттям». вразлива дівчинка повірила у цю обіцянку з такою силою, що врешті-решт ця мрія перетворилася на дійсність, хоча більшість мешканців каперна вважали її напівбожевільною. в ассолі наче жили дві особистості: «одна була донька матроса, ремісника, що майструвала іграшки, друга — живий вірш, з усіма дивами його співзвуччя та образів, з таємницею сусідства слів, в усій взаємності їх тіней і світла, що одне на одне». вона жила не буденністю, а мрією про кохання, «нам нелегко так зануритись у казку, їй було б не легше вийти з-під її влади та привабливості», — пише про ассоль грін.  така відданість надії знайшла, нарешті, розуміння, і, хоча ніби нічого казкового не було в тому, що закоханий романтик грей, дізнавшись про мрії дівчини, що справила на нього сильне враження своєю чистотою, гармонійністю та схожістю на «чарівне художнє полотно», купив пурпурову тканину для вітрил. сама ситуація здіснення мрії є незвичайною та чарівною, але не нереальною: якщо одна людина кохає іншу, то в її змозі перетворити життя на казку, а таке бажання виникає лише тоді, коли кохання є справжнім, тим, що дарує, а не забирає усе собі. та й ассоль своєю відданістю, вірним чеканням, заслуговувала на кохання.  - якщо не втрачати надії, будь-яка мрія може з часом здійснитися — стверджує нам своєю поетичною казкою письменник. але для цього почуття мають бути глибокими, чистими і справжніми.  усе можливе в цьому світі! головне — ві

Лошадиная фамилия антон павлович чехов описывает случай, который произошёл в небольшом городке. как-то раз у отставного генерала-майора булдеева заболели зубы. он пытался лечить их разными способами, но все они ему или не , или же вызывали тошноту. доктор прописал ему хину, но и она ему не . на предложенный вариант вырвать зуб он ответил отрицательно. все люди которые работали и жили у него дома-каждый предлагал своё решение проблемы, даже его приказчик иван евсеевич не оказался обделённым и посоветовал ему полечиться заговором. сначала булдееву не особо понравилась эта идея. но потом его жена ивану евсеевичу уговорить его. всё же возникла маленькая неприятность яков васильевич жил в саратове, и надо было отправить туда телеграмму. когда генерал начал писать иван евсеевич не смог вспомнить фамилию якова васильевича. а вспомнил только что фамилия была лошадиная. весь дом начал подходить и расспрашивать приказчика ", " генерал-майор даже обещал дать пять рублей тому кто угадает фамилию, но ни кто этого не мог сделать. на третий день приказал булдеев вызвать доктора. когда доктор приехал и вырвал ему зуб он попросил овса у приказчика. приказчик улыбнулся и побежал к генералу. и закричал: "овсов, овсов! вспомнил! "генерал подставил два кукиша и сказал: "не нужно мне теперь твоей лошадиной фамилии. " мне понравился этот рассказ, потому что он смешной, и в нем много юмора.