Дух бунтарства- не покути- найважчі розбиває пута твiр потрiбен : 3 або прометей 19 ст.

Романтичний образ прометея у поемі дж. байрона «прометей».  міфічний образ прометея у всі часи знаходив відображення у творах поетів, прозаїків, драматургів. відомо, що античний драматург есхіл присвятив прометеєві цілу тетралогію, від якої збереглася лише трагедія «прометей закутий».  до есхіла образ титана зацікавив іншого античного драматурга — гесіода, який започаткував критичну традицію в інтерпретації образу прометея. гесіод підкреслював, що титан досяг своєї мети за хитрощів, двічі обдуривши зев-са. а згодом за це був покараний і він сам, і люди, на яких упав гнів володаря олімпу. есхіл не сприймав таку інтерпретацію міфічного героя і наділив прометея відкриттями усіх здобутків цивілізації. але так чи інакше всі захоплювалися мужністю титана, адже він свідомо пішов на муки, бо знав на які страждання його засудить мстивий зевс: свідомий гріх,свідомий, не зрікаюся, —помігши смертним, я себе на муки дав.починаючи від античних часів, у світову культурну традицію увійшов образ нескореного мученика, людинолюбця, противника деспотії, захисника ідеї гордої, вільної особистості. есхілівську інтерпретацію образу прометея продовжили і збагатили поети наступних епох: гете, байрон, шеллі та ін.поема байрона «прометей» побудована у формі звернення до титана: а що дістав за те, титане? лиш скелю, коршака й кайдани,німе страждання, вічний бран,нестерпний біль роздертих ран, що духа гордому уймає…прометей, на мою думку, повністю відповідає образу так званого «байронічного героя» і настроєві «світової скорботи», які лежать в. основі течії байронізму, фундатором якої є поет-романтик байрон. поет захоплюється мужністю і самопожертвою прометея: хай доля зла тебе скувалала,, та виклик твій, борня зухвала,завзяття вогнене твоє,твій гордий дух і непокора,що їх і небо не поборе,для смертних прикладом стає.прометей чудово підходить для створення романтичного образу бунтаря, нескореністю якого захоплювалися в усі часи. мені теж подобається образ прометея і я вважаю, що неможливо не захоплюватися його подвигом заради людства: та дух бунтарства — не покути —найважчі розбиває пута,і волі людської снага,у муках зрощена в одчаї; надії й віри не втрачає,зухвало виклик зустрічаєі владно смерть перемага!     !

Однажды шестилетний кавказский мальчик попадает в плен к русским военным, они держали его в монастыре. Конечно же он мечтал вернуться в семью, где был счастлив. Вскоре он стал юношей и сбежал, не смотря на то, что его любили в монастыре и даже имя дали "Мцыри", за ним приглядывал один старик-монарх.

В бегах он пробыл три дня. Сражался с барсом и убил его, встретил девушку(кавказскую) у воды, она набирала вод. Этого юношу нашли умирающим и слабым. Его приводит в монастырь тот старик, что ухаживал за ним.

И перед смертью Мцыри исповедуется старику и рассказывает что с ним случилось за 3дня. Естественно юноша умер и для него жизнь в монастыре была равносильно смерти.

Он знал, что его родные умерли, но всё равно хотел вернуться на родину, его тянуло на свободу

Действие последнего произведения А.П. Чехова происходит в имении Раневской Любови Андреевны, которое через несколько месяцев будет продано на аукционе за долги, и именно образ сада в пьесе «Вишнёвый сад» занимает центральное место. Однако уже самого начала присутствие такого огромного сада вызывает недоумение. Довольно жесткой критике это обстоятельство подверг И.А. Бунин, потомственный дворянин и помещик. Он недоумевал, как можно превозносить вишневые деревья, которые не отличаются особой красотой, имеют корявые стволы и мелкие цветочки. Также Бунин обращал внимание на тот факт, что в барских усадьбах никогда не встречаются сады только одной направленности, как правило, они были смешанными.  Если посчитать, то сад занимает площадь примерно в пятьсот гектар! Для ухода за таким садом необходимо очень большое количество людей. Очевидно, что до отмены крепостного права сад содержался в порядке, и вполне возможно, что урожай приносил прибыль своим хозяевам. Но после 1860 года сад начал приходить в запущенное состояние, так как денег или желания для  найма рабочих у хозяев не было. И страшно представить, в какие непролазные дебри сад превратился за 40 лет, так как действие пьесы происходит на стыке веков, доказательством чего может служить прогулка хозяев и слуг не по прекрасным кущам, а по полю.

Объяснение: