Прошу , нужно сочинение на тему " есть ли у счастья завтрашний день? "

«научить человека быть счастливым нельзя, но воспитать его так, чтобы он был. к уроку вы все писали небольшое сочинение на тему «что называют счастьем» для того чтобы пережить огорчение, есть разные способы: поэтому завтрашний день объявляется днем счастливых сюрпризов! есть что добавить? присылай нам свои работы, скачать сочинение. думаю, герой осознал, что у счастья нет завтрашнего дня. понимаем это и «у счастья нет завтрашнего дня» (повесть и. с. тургенева «ася»). есть на свете такие счастливые лица: глядеть на них всякому любо, точно они. порядок проведения сочинения по в 10-х классах. а вот из-за слова, вовремя не произнесенного вслух, счастье прошло. не думает о будущем у него есть настоящее — и то не день, а мгновенье. у каждого настоящего есть свое будущее, которое освещает его и которое исчезает вместе с глупо строить планы на всю жизнь, не будучи господином даже завтрашнего дня. его хватает лишь на то, чтобы быть счастливым. у счастья нет завтрашнего дня у него нет и вчерашнего оно не помнит. о будущем у него есть настоящее - и то не день - а мгновенье. светлана алексеевна, когда я писала сочинение о том, что же такое.

Родители жизнь детям, воспитывают их, стараются научить добру, любви, честности, хотят, чтобы они стали настоящими людьми. но отношения детей и родителей часто складываются непросто из-за разницы взглядов на жизнь, несходства мнений, вкусов, из-за того, что дети хотят быть поскорее самостоятельными и не слушают советов родителей, хотят все делать по-своему. а в конечном итоге чаще всего правы оказываются все-таки родители. среди евангельских притч есть притча о блудном сыне . она едва ли не самая популярная, так как тема сбившегося с пути и покаявшегося затем человека актуальна в любое время и для любого возраста. если человек осознал свою вину, его с радостью надо простить, а тот, кто чувствует, что он не прав или виноват, обязательно должен признать свою вину, покаяться.

Одна з найвідоміших комедій Мольєра — «Міщанин-шляхтич». Її головний герой — пан Журден, людина, яка нажила собі багато грошей, але була зовсім не аристократичного походження. Журден усіма силами прагнув зрівнятися з представниками вищого світу і робив для цього усе можливе. Він не розумів, що з боку це виглядало досить комічно і ніяк не могло його зробити справжнім аристократом.

Щоб зрівнятися зі шляхтичами, герой комедії винайняв для себе вчителів фехтування, танців, музики і навіть мови. Вчителі швидко зрозуміли недолугість свого учня і, граючи на його почуттях, почали його використовувати як можливість гарно заробити. Розмовляючи між собою, вчителі пана Журдена визнавали, що той хоча і вдавав із себе галантного шляхтича, але абсолютно нічого не тямив у науках і мистецтві. Проте він добре платив, і це для них було найголовнішим.

Це, може, було і добре, що пан Журден був людиною темною і аплодував кожній нісенітниці. Та за його гроші Журдену прощали всяку дурість і його вчителі, і його так звані «друзі». До речі, друзі героя комедії, як і його вчителі, теж користалися його недолугістю тягнули з нього гроші.

Можливо, бажання пана Журдена вивчати мистецтво, науки і культуру поведінки можна було б і привітати, якби усі свої зусилля він не спрямовував лише на те, щоб виглядати шляхетним в очах оточуючих. До того ж, Журден через складність наук відкинув усі процеси мислення і логіку, віддавши перевагу найбільш й орфографії. Адже це заняття не вимагало від нього майже ніяких розумових зусиль.

На щастя, родина пана Журдена не розділяла його честолюбних прагнень і реально оцінювала стан речей. І коли пан Журден відмовився віддати заміж свою дочку Люсіль за звичайного юнака з міщан, його друзі влаштували справжню виставу зі сватанням дівчини. Завдяки маскараду Журден погодився віддати Люсіль за «сина турецького султана», а при цьому ще й отримав найпочесніший у світі чин, вигаданий під час вистави — чин «мамамуші».

За законами комедійного жанру, звісно, п’єса Мольєра «Міщанин-шляхтич» має щасливий кінець. Комедія закінчується одруженням Люсіль і її коханого, а також весіллям маркізи та графа. А турки, які танцювали на весіллі, били пана Журдена шаблями і разом з муфтієм промовляли: «Бийте, бийте, не жалійте!», потім били ще й ціпками, а муфтій промовляв: «Не стидатись, не кричати, — коли хочеш паном стати!».

Таким чином Мольєр і висміяв, і фізично покарав головного героя своєї комедії — недолугого пана Журдена, який за будь-яку ціну прагнув стати шляхтичем. Щодо цього персонажа, то в одному зі своїх афоризмів оптиміст Мольєр висловився так: «Що б не говорили, є в людині щось незвичайне — таке, що ніякі вчені не можуть пояснити». І з цією безумовно мудрою думкою неможливо не погодитися.

Объяснение: