Описание всех растений из рассказа кладовая солнца 25

Настя волосы светлые=)) ее еще кто то называл какой то курочкой то ли брат то ли кто

1)смагляве обличчя і чорні вуса, геть покриті порохнявою.

2)Якби це були татари, Швайка ні миті не гаявся б. Навіть звідсіля, не з’являючись їм на очі, можна було б покласти усіх

3)Загинув батько. Не змогли татари вибити його з хати, то спалили разом з нею.

4)Високий жилавий чоловік, ще майже парубок, гнівно зблиснув очима на господаря

5)Там же гадюк повно.

- А я їх не боюся, - гордо відказав Грицик. - Ломакою по голові - раз! - і все.

6)По-татарському козак - це вільна людина, котрій і сам чорт не брат. Хоче - звіра полює, хоче - візьметься за шаблюку і йде на ногайця.

7)Шаблюкою володіє не гірше від інших хлопців (звісно, дерев’яною). І на коні, кажуть, непогано тримається. Тільки Грицик і може його обігнати.

8)Скільки разів на нього влаштовували засідки і ставили пастки, скільки кінних загонів розсипалося через нього по неосяжних ординських степах - і все на марне. Вислизав він, як хитрий змій. Прокрадався, неначе вовк. Або перевертень, що приймав будь яку подобу.

9) З усіх уруських вивідників був чи не найвсюдисущіший і найневловиміший

10)Загинув батько. Не змогли татари вибити його з хати, то спалили разом з нею.

Царь расплакался и проявил свои чувства:Долго тебя дожидалися мы; пора бы нас вспомнить".

"Кто ты?" - царевич спросил. "Об этом после; теперь же

Вот что ты сделай: отцу своему, царю Берендею,

Мой поклон отнеси да скажи от меня: не пора ли,

Царь Берендей, должок заплатить? Уж давно миновалось

Время. Он сам остальное поймет. До свиданья". И с этим

Словом исчез бородатый старик. Иван же царевич

В крепкой думе поехал обратно из темного леса.

Вот он к отцу своему, царю Берендею, приходит.

"Батюшка царь-государь, - говорит он, - со мною случилось

Чудо". И он рассказал о том, что видел и слышал.

Царь Берендей побледнел как мертвец. "Беда, мой сердечный

Друг, Иван-царевич! - воскликнул он, горько заплакав. -

Видно, пришло нам расстаться! ... " И страшную тайну о данной

Клятве сыну открыл он. "Не плачь, не крушися, родитель, -

Так отвечал Иван-царевич, - беда невелика.

Дай мне коня; я поеду; а ты меня дожидайся;

Тайну держи про себя, чтоб о ней здесь никто не проведал,

Даже сама государыня-матушка. Если ж назад я

К вам по целого года не буду, тогда уж

Знайте, что нет на свете меня

Объяснение: