Анализ эпизода спасение муму (вступление , спасение муму , глвная мысль)

Одна древняя барыня, которая жила в москве, взяла из деревни немого крестьянина по имени герасим и обусловила его дворником. герасиму поначалу было плохо в городке, но позже он привык и аккуратненько делал свою работу. посреди дворни была прачка татьяна, забитая и безответная. герасим полюбил татьяну, ухаживал за ней и желал посвататься. но барыне вздумалось женить татьяну на запивохе капитоне. герасим не переносил опьяненных, и татьяну подговорили пройтись по двору, притворившись опьяненной. герасим толкнул татьяну к капитону, после этого желание барыни исполнилось. через год капитон спился, и его выслали в деревню вкупе с . герасиму было горько, но он выручил из реки малеханького щенка, выкормил его и привязался к нему всей душой. собаку окрестили муму. она обожала герасима и всегда была с ним, днем она будила его, а ночами охраняла дом. в один прекрасный момент барыня увидела собаку и повелела ее в комнаты. когда барыня протянула к ней руку, муму зарычала. барыня отдала приказ, чтоб сейчас же собаки не было во дворе. степан, слуга, похитил собаку и продал ее. герасим находил ее некоторое количество дней, позже муму сбежала и вернулась к герасиму. барыня выяснила об этом и опять отдала приказ ее удалить из дома. дворецкий повелел герасиму удавить муму. герасим утопил свою собаку, возвратился в дом, собрал свои вещи и пешком ушел из москвы в свою деревню. барыня поначалу повелела его возвратить, но позже изменила свое желание. скоро она погибла. герасим остался жить в деревне бобылем.

Втеатрах люди могут увидеть многие модели поведения человека, различные жизненные ситуации. во время театрального действия главным героям приходится принимать решения, которые имеют свои последствия. зрители в это время могут оценить решения и поступки героев, увидеть, к чему все это может . и затем, все это можно воплотить в реальную жизнь. например, не совершать тех же ошибок, какие были у героев. деятельность театров важна для общества. она служит примером жизненных ситуаций, в котором может оказаться каждый человек.

Вір по роману «донські оповідання» м. о. шолохова. війна – це більше лихо для будь-якої людини. так було за всіх часів. це загальне лихо, що споює народ у єдине ціле. у такі часи люди забували про свої особисті проблеми й образи, поєднувалися й робили все для перемоги над ворогом, чи був це батий або гітлер. перебували за всіх часів зрадники й боягузи, але це була крапля в морі. війни ці називали вітчизняними, коли люди боролися за свою незалежність; світовими, коли боровся один з одним майже увесь світ. наша багатостраждальна росія ще пройшла війну – цивільну; війну між громадянами однієї держави. на мій погляд, це саме більше лихо. якщо є один загальний ворог для всього народу, то й правда для всіх одна. у громадянську війну були дві правди – стара й нова. і обидві сторони були праві. це війна зробила ворогами не тільки бідних і багатих, але й батьків і дітей, братів і сестер, зробила ворогами зовсім близьких і рідних людей.революція сколихнула, ні, підірвала росію. ніхто не залишився осторонь. дивовижний смерч обрушився на країну, несучи руйнування й смерть.у всіх куточках росії: у містах і в маленьких селищах – ішли палкі суперечки про подальшу долю й життя. у донських козачих станціях – теж війна. у смертельній сутичці зустрічаються командир ескадрону микола кошовий і отаман банди («родимка» м. шолохова). микола виріс без батька, що пропав у германську війну, матір умерла. сьорбнув він горя, а потім пішов із червоноармійцями воювати із врангелем. отаман сім років не бачив рідної землі. спочатку германський полон, потім врангель, тепер банда. утомилися від війни обоє. мрія миколи піти вчитися, що закам’яніла душа отамана тужить за землею. і от у бої вони зустрічаються, повні ненавистю друг до друга; отаман убив миколу й, знявши з нього чоботи, побачив родимку на нозі й довідався у своєму ворогу сина. не висловити словами горе батька, уже не має значення вся ця метушня, білі, червоні… життя кінчене, нема чого жити, тримаючи в обіймах знайденого сина, отаман-батько застрелився.взагалі в кожному з «донських оповідань» шолохова ми зіштовхуємося з тією драмою, на яку штовхнула громадянська війна людей.інший батько, з оповідання «сімейна людина», своїми руками вбив двох своїх синів, але не через ненависть, він дуже любив їх обох, але ціною їхнього життя він намагався врятувати життя ще сімох своїх дітей. старші сини, данила й іван, пішли до червоного й потрапили в полон до своїх же козаків. батькові було запропоновано самому розправитися з ними й тим самим довести свою відданість козацтву. він міг би відмовитися, але де була гарантія, що його не вб’ють разом з ними, а семеро малих дітей пропадуть. як розцінювати його вчинок? звір? боягуз, зрадник? або, навпаки, людина, що володіє величезною внутрішньою силою? не кожний може взяти на себе таке -і до кінця життя носити в собі величезний щиросердечний біль. він сам собі суддя. він день і ніч працює, щоб виростити дітей, і гірко чути йому докори дочки. він залишається не понятим своїми дітьми, тими, через яких він пішов на це.а от ще батько, з оповідання «баштанник». цей батько чітко визначив для себе, хто йому друг, а хто йому ворог. його обирають комендантом воєнно-польового суду станиці, він від душі радується цьому. він «дотримує козачу честь», б’є старшого сина за те, що федір спілкується з більшовиками, той змушений піти до червоного. цей батько вбиває свою дружину за те, що та носила продукти полоненим. відмовляється від молодшого митька, кинувши його напризволяще. чітко служачи козацтву, він відправляє на розстріл старшого федора, що потрапив в полон, а потім ретельно розшукує його після втечі. цей батько, залишившись би він у живих, убив би обох синів, і рука б у нього не здригнулася б. війна будила не тільки ненависть, але й такі почуття, як жаль, милосердя, любов.