Как объясни писатель пришвин свой интерес к жизни природы в рассказе родина

Пришвин писал: «я ведь, друзья мои, пишу о природе, сам же только о людях и думаю» .  человек — часть природы. вырубит он леса, загрязнит реки и воздух, уничтожит зверей и птиц — и сам не сможет прожить на мёртвой планете. поэтому и обращался пришвин к детям: «мои молодые друзья! мы хозяева нашей природы, и она для нас кладовая солнца с великими сокровищами жизни. мало того, чтобы сокровища эти охранять - их надо открывать и показывать.  для рыбы нужна чистая вода - будем охранять наши водоемы. в лесах, степях, горах разные ценные животные - будем охранять наши леса, степи, горы.  рыбе - вода, птице - воздух, зверю - лес, степь, горы. а человеку нужна родина. и охранять природу - значит охранять родину. "  книги пришвина — азбука природы. многому она научит, многое объяснит. любил михаил михайлович лес. шёл он туда за открытиями: «нужно было найти в природе такое, чего я ещё не видел, и может быть, и никто ещё в своей жизни с этим не встречался», — писал пришвин

Головний герой роману «хіба ревуть воли, як ясла повні? » панаса мирного – чіпка варениченко. ця людина бажала добитися справедливості для людей і мала право життєвого вибору, але вважала, що для досягнення своєї мети будуть гарними будь-які засоби. чіпка прагнув добра і правди, але у своїй боротьбі пішов хибним шляхом, який, врешті-решт, і привів його до загибелі. з самого дитинства чіпка мріяв бути господарем на власній землі, мріяв про життя, зовсім інше від того, яке бачив малим хлопцем. і коли йому та матері дісталися «днів на десять поля» після смерті далекого родича, чіпка став справним господарем і його родині посміхнулося щастя. можливо, через те, що чіпка в дитинстві часто відчував на собі людську несправедливість, а можливо тому, що зазнав багато образ, коли несправедлива доля забрала в них отриману землю, він зламався. чіпка вирішив стати на захист скривджених, бо зовсім втратив віру у правду і справедливість. однак, хлопець поспішив, не розібрався в тому, хто насправді винен у стражданнях і бідах народу, та зненавидів усіх навколо. спочатку свій розпач чіпка намагався втопити у чарці, а потім й зовсім став на шлях грабунків. коячи злочини, чіпка вважав, що він не грабує багатих, а просто відбирає у них своє добро і рівняє їх достаток зі своїм. не бажаючи відчувати себе злочинцем, саме цим переконував себе чіпка у власній правоті. лише на деякий час він утихомирився і навіть забезпечив спокійну старість своїй матері, коли одружився з галею і зажив спокійним родинним життям. але коли чіпку вивели зі складу земської , кричуща несправедливість і болюча кривда знову вразили його серце. вин вирішив, що «правда» панів гірше, ніж розбій і крадіжки. тому усі його благородні наміри перекреслили грабунки, злочини, смерті ні в чому не винних людей. з часом чіпка перетворився у «пропащу силу», якою його зробили «крива стежка» бунтарства і невміння знайти вірні шляхи боротьби проти кривдників і гнобителів. отже, проблема вибору і невірні висновки перетворили чіпку з правдошукача на злочинця. слід сказати, що причини такої долі панас мирний вбачав у дитинстві і подальшому житті героя в умовах безправ’я українського народу і безкарності панства. в основу свого роману письменник поклав історію життя свого друга дитинства чіпки грицька, який був круглим сиротою і ще з дитинства зазнав багато лиха. але, на відміну від героя роману, він став заможнім господарем не крадучи та грабуючи, а важко працюючи. на прикладі історії чіпки варениченка панас мирний застерігає нас від квапливості при виборі життєвого шляху, вчить нас бути розсудливими у своїх вчинках, ніколи не йти на компроміси з власною совістю і пам’ятати вічні людські ідеали та моральні цінності.

Сьогодні, коли наша країна переживає драматичні моменти своєї історії, важко знайти людину в серці якої останні події на сході україни не знайшли би відгуку. власним прикладом довели свою вірність українському народові і працівники головного іня міндоходів у полтавській області, які добровільно вирушили виконувати свій громадянський обов’язок – захищати країну. щоб підтримати своїх колег, які на разі несуть військову службу, фахівці головного іння на власні кошти та передали в зону ато бронежилети, каски, окуляри, рукавички та продуктові набори. „ми від щирого серця висловлюємо свою вдячність та підтримку за цей мужній крок – захист нашої вітчизни від зовнішнього ворога. своїм вчинком, всі хто на разі несе військову службу, нам приклад справжнього, а не показного, патріотизму, сміливості та рішучості, адже любов до власної батьківщини – є однією з найбільших людських чеснот”, - підкреслив в.о. начальника головного іння міндоходів у полтавській області василь храмов. разом із необхідними речами, працівники гу міндоходів в області передали своїм колегам, які захищають батьківщину, листа, в якому побажали їм якнайскорішого повернення додому з перемогою, повними сил та енергії.