Что означает пословица глаза страшатся, а руки делают.

Глаза  страшатся   (боятся ),  а  руки  делают . эта  пословица   ободряет тех, кто не уверен в своих.  но вот припомнит кто-нибудь из друзей эту  пословицу   да скажет её в нужный момент - глядишь, и уже не так страшно начинать работу.

Объяснение:

Людське життя настільки швидкоплинне, що часом ми навіть не встигаємо зрозуміти, як непомітно проходять дні, місяці, роки. Ми рідко замислюємося над тим, який же все-таки це життя коротке. А дріб "язкові сварки, минущі життєві труднощі, щоденне сидіння в Інтернеті - це трата і знецінення власного часу. Тільки один раз ми проживаємо такі етапи, як: народження, дитинство, юність, молодість, старість і, як не прикро, смерть.Коли люди творять добро, допомагають іншим, цінують кожну мить життя і радіють навіть дрібницям, їхнє ставлення до світу набуває яскравості, насиченості, емоційності, а отже, вони і самі стають щасливішими. Мені здається, що головна мета кожного - провести життя гідно, побачити і відкрити для себе якомога більше, не втратити ні хвилини і не втратити її на взагалі непотрібні речі, в це вже не так складно зробити. Варто тільки прислухатися до своїх потреб, думок, бажань і цілей.Діти поспішають в сад або школу, дорослі - на роботу. Але всі вони це роблять неохоче, нарікають на те, як їм все набридло і зовсім не вистачає часу на інші потреби. Тому школярі мріють скоріше повернутися до легкої і безтурботного дитинства в саду, а дорослі - до спокійного життя без серйозних, як їм здається, проблем. Але кожен з цих періодів унікальний і неповторний. Тому ми навпаки повинні дякувати за те, що є можливість здобувати освіту, займатися улюбленою справою і навіть отримувати за це гроші.

Але, на щастя, залишилися і такі люди, які помічають красу у всьому, що їх оточує. Нещодавно випав сніг, і для багатьох це стало справжньою проблемою і приводом для невдоволення.Тільки від нас залежить, чи будемо ми жити на повну і проведемо весь цей час із задоволенням, так і проживемо в мріях, які, на нашу думку, здійсняться якось потім.

Вэтом произведении и.с. тургенева рассказывается о судьбе мужика по имени герасим.велика была его сила: работал он за четверых, никто не мог побороть его сил "богатырскую". влюбился он в девушку по имени татьяна,но так как говорить он не мог, то сказать слова "я тебя люблю"- не мог,да и не разрешила бы ему барыня, у которой он работал. но весь трагизм этого произведения залючается в том, что нашел герасим себе утешение и веселье. и всем этим была его маленькая собачонка, которую он назвал муму, а назвал он ее так, по не умению говорить. оберегал он ее ото всех, но барыня была строгая, и она не могла потерпеть если бы ее приказы не выполнялись. и вот, в один обычный день, она она приказала своему лучшему работнику-герасиму, утопить свою любимицу. он не мог не повиноваться. он пошел вместе со своей собачонкой на речку, сел с ней в лодку, привязал к ее шее камень, и поплыл на середину реки. там он тихо попрощался с ней, кинул в воду и поплыл обратно, в его сердце как будто горел огонь, который нельзя было потушить, ведь он только что остался без единственной, роднойт ему собачки, а он так к ней привык. он не слышай как муму захлебывалась водой и пыталась выплыть из толщи воды, как колыхались водоросли, для него все было как и раньше.