Написать сочинение на тему: "в чем я соглашаюсь и в чем спорю с персонажами пьесы горького "на дне"."

В пьесе Горького "На дне" автор  показывает нам различные философии жизни 
Философия Сатина - это Правда свободного человека 
Клеща - Правда раба 
Бубнова - Правда голого бескрылого факта 
Луки - Философия ЛЖИ! 
Вот зачем врёт Лука? Думаю .( в соответствии с задачей Горького ) ,что он это делает ,потому что считает ,что соврав человеку ему стать сильнее и счастливее .(Актёру наобещал клинику ,Ваське Пеплу - счастливую жизнь в Сибири ,Анне - радость после смерти ... и .т.д)Он добр ,потому лжив .Ведь в реальной жизни этим людям не на кого  и не на что было опереться.Им нужна его ложь ,чтобы хоть как - то почувствовать радость в жизни .Они охотно его слушают, и даже Сатин сожалеет о его исчезновении ,хотя называет ложь"религией рабов и хозяев" и "мякишем для беззубых".
Я против такой лжи ,хоть Горький и приводит стихи Беранже "Честь безумцу ,который навеет человечеству сон золотой!"А дальше что? Пробудился Актёр от сказочек Луки ,да и повесился .Пепел пошёл в острог .Анна умерла .Никому эта ложь не Да и Лука удрал ,как только случилось убийство .А мог бы
Попробую ответить на вопрос :"В чём я соглашаюсь и в чём спорю с персонажами пьесы Горького "?
Да ,я соглашаюсь со словами Сатина о величии человека .У Горького в пьесе не было героя ,который мог бы соответствовать этому высокому званию .Автор вложил эти слова в уста самого приличного из ночлежников ,самого образованного .Но мы понимаем ,что в данном случае Сатин - это рупор идей автора.С этим утверждением нельзя не согласиться .
Я бы в чём -то согласилась и с Лукой .Ведь правда не всегда уместна .Бывают ситуации ,когда мы её вынужденно скрываем .Но поведение Луки столь безнравственно ,что мне не хочется с ним соглашаться .
Все остальные герои много мечтают ,но ничего не делают .Вот Клещ .Раб по натуре .Он говорит ,что вылезет из нищеты .Но он слаб и безволен .
Пеплу хочется верить ,но не здесь ему надо становиться человеком .Он во многом сам виноват в том ,что с ним случилось .Но его я не готова осуждать .Он хороший человек .Молод .Возможно ,его ещё и ждала бы светлая полоса в жизни .
Таким образом ,могу сказать ,что я разделяю. точку зрения автора на героев пьесы "На дне"

Павел Васильев. На чужом берегу. Стихотворение написано в 1932 году. Посвящено жене Галине Анучиной. Написано по поводу их разлуки - она осталась в Омске, он уехал в Москву. Больше они не виделись.  

Стихотворение состоит из 6 строф. Рифмовка перекрестная. Стихотворный размер - анапест.

Средства художественной выразительности:

Эпитеты: в гиблом, пропащем снегу; дремучему краю, любимейший голос.

Метафоры:  

останусь один, чтобы песня окрепла,  

подвластен дремучему краю,  

другие забавы и сны по плечу,  

Чтоб огнями и тьмою, и рыжей волной \ Позади, за кормой убегала Россия.  

Риторические восклицания: Не добраться к тебе! Царство рыбы и птицы! Ты будешь со мной!  

Сравнение:  

Ты похожею будешь на дальний дымок,  

На старинные песни, на счастье похожа!  

Роман Д.Свіфта "Мандри Гулівера" це твір-пародія на англійську монархію. Тому він містить у собі різні засоби комічного.

Іронія – це насмішка, яка має зовні благопристойну форму.

Гумор – відображення смішного в доброзичливому, жартівливому тоні.

"...п'ять чи шість кандидатів просять у імператора дозволу розважити його та двір танцями на канаті, і той, хто найвище підстрибне і не впаде, одержує посаду".

"Імператор бере в руки палицю й тримає її горизонтально, а претенденти, ідучи один за одним, то стрибають через неї, то пролазять попід нею, туди й назад, залежно від того, підіймає чи опускає палицю імператор. ... Хто виконує всі ці штуки найдовше і з найбільшою спритністю, той дістає в нагороду синю нитку; другий приз - червона нитка; третій - зелена. їх носять замість пояса, двічі оперезавшись круг стану, і рідко трапляється вельможа, не прикрашений хоча б одним таким поясом".

"імператор ... вигадав собі дуже оригінальну розвагу. Він попросив мене стати ... і якнайширше розставити ноги... Потім він наказав своєму головнокомандувачеві вишикувати військо зімкнутими лавами і провести його церемоніальним маршем піді мною: піхоту по двадцять чотири чоловіки в ряд, а кінноту - по шістнадцять,- виставивши списи, з барабанним боєм і розгорнутими прапорами. В параді взяли участь три тисячі піхотинців та тисяча вершників. Його величність наказав, під страхом смертної кари, щоб кожен солдат під час параду поводився якнайчемніше щодо моєї особи. Це не перешкодило, проте, кільком молодим офіцерам, проходячи піді мною, глянути вгору. І, по правді признаюся, штани мої були тоді в такому жалюгідному стані, що ті офіцери мали підстави досхочу посміятись і подивуватися де з чого".

"... може здатися,... нібито в нас усе гаразд, насправді над нами тяжать два лиха - гострі партійні чвари всередині країни і можливий напад надзвичайно могутнього зовнішнього ворога. ... сімдесят місяців тому в нашій імперії утворилися дві ворожі партії - відомі під назвою Тремексенів і Слемексенів, від високих і низьких підборів на черевиках, чим вони відрізняються одні від одних".