Приклади гри словами й смислами у творі аліса

Веди – це священні книги Індії, які за своїм значенням для індусів порівнюються з Біблією для християн і Кораном для мусульман. Це найстаріші книги, написані в Стародавній Індії впродовж періоду, який називається ведичним. Мовою Вед є санскрит.

Щодо точного часу створення священних писань індусів серед учених існують суперечки. Так, переважна більшість вчених вважає, що перша книга вед – Ріг-веда – була написана у 16-15 століттях до нашої ери, та існує припущення (його висунув і обґрунтував брахман Бал Гангадхар Тілак), згідно з яким перша книга Вед була написана ще за 4500 років до нашої ери. Це припущення має досить мало прихильників і не визнається наукою офіційно.

Окрім того, що Веди почали записувати у 16-15 столітті до нашої ери, вчені не сумніваються що до цього їх декілька століть передавали з покоління в покоління в усній формі.

Перші Веди були записані на корі дерев або пальмових листках, проте ці рукописи не дійшли до наших днів. Найстаріший з рукописів Вед, який зберігся в санскритському музеї міста Бенарес, датується 14 століттям до нашої ери.

Вважається, що Веди – це давнє вчення дане Брахмою. Спочатку воно передавалось усно, але близько п’яти тисяч років тому рікша Ньяса розділив вчення на чотири частини. Так виникли Чотири книги Вед:

– Ріг-веда (Книга гімнів);

– Яджур-веда (Книга жертовних формул);

– Сама-веда (Книга пісень);

– Атхарва-веда (Книга магічних заклинань).

Усі чотири книги уклали учні Ньяси: Пайли – Ріг-веду, Вашампаяна – Яджур-веду, Джайміні – Сама-веду, Суманта – Атхарва-веду.

Объяснение:

Объяснение:

Басня И. И. Дмитриева «Нищий и Собака» написана в 1803 году, в тот короткий период, когда он, получив чин тайного советника, находился в отставке и отдавал все свои силы литературной работе, шлифуя мастерство художественного слова. Усилия эти оказались не напрасными – свет увидел миниатюрный литературный шедевр-назидание о Собаке и Нищем. В короткой басне Иван Иванович не примеряет на себя мантию судьи пороков человеческого общества. Он только их обозначить.

Для усиления эмоционального воздействия автор вводит в сюжетную с линию образ старого человека. Он также использует гиперболу – «от глада умираю», инверсию «сутки уж не ел», «ты накормлен был», «наружность иногда обманчива бывает». Такой прием позволяет выделить ключевой глагол «не ел», именные сказуемые «накормлен был», «обманчива бывает», перенести акцент на крайнюю нужду старика, на кажимость реальных явлений. Тщательную работу автора над словом иллюстрирует перифраз «старик с сумою», «бедняк» – автор не желает злоупотреблять словом «нищий», хотя оно позволяет создать яркий образ одним-единственным штрихом.