okykovtun31
?>

Пословицы к данной теме по рассказу сумка почтальона

Литература

Ответы

tatasi
Поспешишь, людей насмешишь, За двумя зайцами погонишься - ни одного не поймаешь
delfa-r6289

Крокус

Искусственный Интеллект

1/1

Мне очень запомнился Илья Муромец. Вот как только я его прочитал, так сразу и запомнился. Никогда ещё ничего так не запоминалось мне, как Илья Муромец. Я ещё недавно прочитал одну книжку, так она мне вообще не запомнилась, а эта... ... как запомнилась, прямо так здорово запомнилась, что нет. Всю жизнь буду помнить, все 3 года, потом только может забуду. И поступки у него были прямо такие, что хоть падай. Дочь у него была приёмная, сам то он не мог родить, а добро после смерти надо было кому-то передать, не оставлять же этим двум придуркам-Олегу Поповичу и Микуле Селяниновичу. Опять же дочка была уж сильно страшная, её только Змей Горыныч любил и каждую неделю таскал ей мешок докторской колбасы. Где он её брал, только Соловей-разбойник знает. Знал. Его уже убил Дубровский, когда Соловей до смерти напугал того своим свистом. Илья любил добро, а зло не любил. До того он добро любил, что вот если увидит, где добро есть, он мимо не проедет, обязательно завернёт на минутку. Характер у него был не злобливый, скорее юморной. Он же был богатырь, поднимал телегу одной рукой. И когда он сказал, что поднимет и лошадь свою, та сказала: "Не смеши мои копыта". Но он всё-равно её поднял и та замолкла. У него было ещё 2 друга: Алёша Попович и Змей Тугарин. Как-то они едут-едут, а на пути камень и там написано: "Налево пойдёшь-башку потеряешь. Направо пойдёшь-коня потеряешь. А прямо пойдёшь-лягушку Царевну найдёшь". Пошли они прямо, шли-шли, всё, не знают, куда идти дальше. Тогда они натянули свои луки и выстрелили в небо. У Ильи Муромца стрела то и попала прямо в лягушку. Всё, пришлось жениться, а куда денешься? Вот и приехал он домой с молодой женой, а хата старая у него была, крыша течёт, окон нет. Вот и говорит тогда жена, иди мол, к синему морю, закинь невод, хоть рыбы принеси на уху. Чё-то, вроде, не то уже..

Объяснение:

ilonchick679

Поряд з епосом, лірикою та драмою в літературі доволі часто трапляються твори, у яких поєд­нуються особливості епічного, ліричного та драматичного родів літератури і суміжних сфер суспі­льної діяльності людини, зокрема науки та публіцистики. Найчастіше відбувається поєднання епі­чного й ліричного начал. Такого роду твори належать до ліро-епосу. Ліро-епічний твір — це літе­ратурний твір, у якому гармонійно поєднуються зображально-виражальні засоби, притаманні ліри­ці та епосу, внаслідок чого утворюються якісно нові сполуки. Людина тут зображується ніби у двох планах: з одного боку передаються певні події її життя, а з другого — переживання, емоції, настрої. До творів такого штибу найчастіше відносять баладу, думу, байку, співомовку, а також поему, іноді — роман у віршах: балада (фр. ballade, від Прованс, ballar — танцювати) — жанр ліро-епічної поезії фантасти­чного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом;

Ответить на вопрос

Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:

Пословицы к данной теме по рассказу сумка почтальона
Ваше имя (никнейм)*
Email*
Комментарий*