Анализ стиха я памятник воздвиг себе пушкин.

есть всегда что-то особенно          благородное, кроткое, нежное,          благоуханное и грациозное во          всяком чувстве пушкина          в.г.белинский          незадолго до смерти пушкин написал произведение "я памятник себе воздвиг " лирическим героем данного стихотворения является сам автор. сюжет стихотворения составляет его судьба, осмысленная на фоне движения. каждый поэт задумывается о своем месте в этом мире, об отношениях с обществом, с его читателями. он хочет быть уверен в том, что его творчество не было напрасным, что память о нем сохранится: "нет, весь я не " пушкин как бы подводит итог своему творческому пути.          в этом стихотворении раскрыта тема поэта и поэзии, проблема поэтической славы, преодоление смерти через известность. поэт гордился тем, что его поэзия была свободной: "что в мой жестокий век восславил я " он писал не ради славы, а считал, что: "поэзия-это бескорыстное служение во имя человечества".          это стихотворение можно представить в ярких и серых тонах, потому что, с одной стороны, создана торжественная атмосфера, радость того, что искусство будет жить вечно: "к нему не зарастет народная тропа", а с другой стороны, это же является его последним словом, концом творчества пушкина.          по своей теме и построению стихотворение а.с.пушкина близко к стихотворению державина "памятник" и квинта горация "я воздвиг памятник", но пушкин отступил от прежних образов. произведение наполнено безграничной любовью к россии, к читателю, верой в могущество поэтического слова, осознанием выполненого долга перед народом.          я считаю, что творчество пушкина - это неисчерпаемый источник, который дает духовные знания не одному поколению людей. оно открывает добрые чувства, осознавать и любить жизнь.

ответ:

бріан де буагільбер член ордена тамплієрів, або храмовників, противник лицаря айвенго і короля річарда i. колись бріана покинула його кохана, після чого він і став храмовником, щоб мати можливість мстити. орден забезпечував йому безкарність і давав владу над людьми. але от не знає ні в чому відмови бріан закохується в прекрасну єврейку ребекку, однак та рішуче противиться його домаганням. спочатку виключно плотські почуття переростають в нездоланну пристрасть, буагільбер визнає перевагу ребекки над ним, поважає її гордість і почуття власної гідності. бріан готовий принести в жертву все, що у нього є

объяснение:

якось так

Окей! до неоціненних коштовностей фольклору будь-якого народу, а відтак і українського, належать прислів'я та приказки— короткі влучні вислови, які образно та лаконічно нащадкам висновки з життєвого досвіду багатьох поколінь предків. вони є узагальненою пам’яттю народу та результатом його спостережень над життям і явищами природи, що дає змогу молодому поколінню формулювати погляди на етику, мораль, історію й політику.

у своїй сумі прислів'я та приказки становлять начебто звід правил, якими людина має керуватися у повсякденному житті. вони рідко тільки констатують якийсь факт, скоріше рекомендують чи застерігають, схвалюють або засуджують, — словом, повчають, бо за ними стоїть авторитет поколінь нашого народу, чия невичерпна талановитість, високе естетичне чуття й гострий розум і тепер продовжують примножувати і збагачувати духовну спадщину, що громадилася віками. різкої межі між прислів'ями та приказками не існує, а основна відмінність полягає насамперед у тому, що прислів'я є більш розгорнутими, ніж приказки.

про прислів'я й приказки нашого народу протягом століть написано чимало праць, висловлено багато цікавих думок і припущень.
справжній науковий підхід до їхнього студіювання здійснив учений зі світовим ім'ям о. о. потебня. «мова — не тільки матеріал поезії, як мармур — скульптури, але й сама поезія, — писав він, — а тим часом поезія в ній неможлива, якщо забути наочне значення »