Объяснение:
В основе повести Гоголя «Ночь перед рождеством» лежит малорусская сказка о кузнеце и черте — «Кузнец». Однако в сюжете этой сказки отсутствует любовный конфликт. Черт и кузнец — главные действующие лица «Кузнеца». Все действие завязано вокруг картины с изображением нечистого: кузнец Яремка портит портрет черта, черт пытается отомстить ему, однако попытка не удается. В финале кузнец сжигает изображение черта, а черт вылетает в трубу.
В гоголевском сюжете находим соответствие и с сюжетом русской волшебной сказки. Как и Иванушка в русских сказках, кузнец Вакула получает трудное, на первый взгляд, невыполнимое задание. Далее в сказке Иванушка отправляется в дорогу на сером волке. Герой Гоголя отправляется в путешествие верхом на черте. Как и Иванушка, Вакула успешно справляется с поставленной перед ним задачей, возвращается домой и получает награду — любовь Оксаны (в сказочных сюжетах — Елена Прекрасная, Марья-царевна и т. д.).
Эта сюжетная схема достаточно быстрой смене эпизодов, представляющих звенья основных событий повести: неудавшееся «свидание» Солохи с чертом — объяснение Вакулы с Оксаной и его решение утопиться — мысль кузнеда обратиться за к «нечистой силе» и посещение им Пацюка — путешествие героя верхом на черте в Петербург — получение Вакулой туфелек от царицы — возвращение кузнеца домой — любовь Оксаны и Вакулы.
Характерно, что черт герою в достижении его цели. Здесь возникают романтические мотивы, мотивы Фауста и Мефистофеля. Однако, в отличие от Фауста, Вакула не продает душу дьяволу, а, наоборот, заставляет черта себе повиноваться. Кроме того, эта своеобразная получена героем лишь однажды. После этого Вакула «выдержал церковное покаяние».
Объяснение:
Оскар Уайльд був парадоксальною людиною за життя і створив роман парадоксів. Провідною в творі є тема прекрасного, мистецтва, що проходить наскрізь через весь роман. Тема мистецтва реалізується в багатьох аспектах, розпадається на певну кількість проблем як співвідношення форми і змісту, вічність і миттєвість прекрасного, мистецтва, взаємовідносини митця і його творіння, етичне ставлення до мистецтва, прекрасного. Парадоксальним є той факт, що особистість автора, його концепція, ставлення до прекрасного ніби роздвоюються, а точніше розтроюються в образах Доріана Грея, Лорда Генрі, Безіла Холлуарда. Тому, як і властиво романові такого типу, головним героєм стає ідея, а зображені персонажі стають реалізацією даної ідеї, певними олюдненими схемами. Таким чином, стверджується постулат: щоб зрозуміти правду життя, треба побачити, як вона балансує на канаті.
Кожен із образів стає повною реалізацією основної ідеї. Лорд Генрі, естет у всьому, сповідує філософію гедонізму, філософію насолоди життям, яка була властива давнім грекам. Людина має жити повнокровним життям, а не бути аскетом. Звідси його постулат про те, що людина має все випробувати в житті, відчути і зрозуміти з власного досвіду. Але парадокс: Лорд Генрі не діє сам, а лише розповсюджує теорії і споглядає збоку, як вони діють на людей. На протязі всього роману він залишається пасивним гачем. Лорд Генрі відчуває емоції і насолоду від того, як його ідеї впливають на людей і до яких наслідків приводять. Доріан Грей для нього лише експериментальна лабораторія, його дійовий двійник, що приводить в рух всі наміри. Тобто два персонажі поєднані між собою, як форма і зміст. Великого значення Лорд Генрі надає красі, розуміючи її як засіб влади над іншими.
Образ Доріана Грея в романі проходить певні етапи розвитку. Спочатку натурщик знаходиться під впливом ідей Лорда Генрі, але робить спроби їм протистояти. Переломним моментом у розвитку образу є смерть Сібілли Вейн, яка, на думку Доріана Грея, єдина могла протистояти спокусливим розмовам лорда. Після її смерті Доріан Грей стає свідомим провідником ідеї лорда Генрі, реалізацією його філософії. Він розповсюджує ці ідеї на оточуючих, отруюючи певну частину молоді, та на його боці вагомий доказ - його краса. Ніхто не вірить, що він веде аморальний б життя, йому довіряють, тому що лице його чисте і спокійне, а очі випромінюють лагідний блиск. Отруюючи ідеями лорда Генрі оточуючих, Доріан Грей калічить життя багатьом.
Цікаво піднімається в романі проблема митця і його творіння. За висловом художника Безіла Холлуорда, в історії людства є тільки два важливих моменти. Перший - це поява в мистецтві нових засобів зображення форми, другий - поява в ньому нового образу. Безіл Холлуорд створив портрет свого друга Доріана Грея, довершений витвір мистецтва. З цього часу портрет і натурщик стануть нероздільними.
Спочатку Доріан Грей не помічає своєї краси, потім з’являється лорд Генрі. В його словах - гімн молодості і красі і застереження, що вона пройде. Коли Доріан дивиться на свій закінчений портрет, в ньому прокидається заздрість до порірета (тобто до самого зображення), адже його краса безсмертна, і він висловлює думку, щоб старів не він, а його портрет. Думка Доріана матеріалізується . Відбувається поділ на форму і зміст. Портрет стає уособленням душі головного героя, його самого, а Доріан завжди залишається прекрасним і однаковим, як портрет. Всі порухи душі героя, всі таємничі думки і бридкі бажання, всі злочинні вчинки відбиваються на портреті. Він прагне заховати портрет, змінити його, але сам від себе не сховаєшся. Отже портрет і натурщик міняються місцями. Портрет стає змістом, внутрішнім, а Доріан лише формою, оболонкою. Цікаве це співвідношений і серед інших героїв роману.
Для Лорда Генрі його душею, суттю, втіленням ідей стає Доріан Грей, а сам він залишається лише формою, зовнішньою оболонкою, для Доріана Грея його справжнє «я» втілене в його портреті, а сам він лише олюднене зображення. З іншого боку, для Безіла Холлуорда портрет стає і змістом, і формою, чому що в нього втілюється його заповітна мрія. В Сібіллі Доріан Грей кохає тільки зовнішнє, форму (створені нею образи різних героїнь) і не помічає внутрішнього справжнього, самої Сібілли. Персонажі ніби діляться на два табори: люди, що створюють мистецтво («художники») - Сібілла Вейн, Безіл Холлуорд; і люди, що сприймають, розмірковують про мистецтво («критики») - лорд Генрі; Доріан Грей. Художник, на думку автора, це той, хто створює прекрасне. Критик це той, хто здатен в новій формі чи за до нових засобів передати своє враження від прекрасного. Можливо тому «художники» дружбу, кохання цінять вище за мистецтво, а «критики» не здатні зазирнути далі оболонки, відкидають справжні почуття і задовольняються побаченими, театральними.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Какая самая известная фраза александра сергееча пушкмна