Как описывается в романе подготовка дон кихот

Если вы имеете в виду подготовку к странствиям, то Дон Кихот долго разбирался в своих старых вещах, чинил их, представлял, что он рыцарь, позже отобрал коня, назвав его Росинантом, видом конь был очень слаб и худ, однако Дон Кихот считал его самым славным и сильным конем. Дальше, какой-то непонятный барин, будучи в воображении Дон Кихота царем, посвятил его в рыцари, ударив несколько раз. Дон Кихот считал себя настоящим странствующим рыцарем. Вообщем, его подготовка была очень странна и необычна

відповідь:

пояснення: живучи в наш складний час, спостерігаючи за життям свого народу і усього людства, я часто замислююсь, що чекає на всіх нас у майбутньому. а замислюючись над цим, я ніколи не приходжу до одного і того ж рішення.

інколи мені здається, що на людство чекає прекрасне майбутнє. на землі не буде більше великих війн, завдяки досягненням науки й техніки людство назавжди очистить планету від усього сміття, яким воно заповнило її ось уже протягом кількох століть. усі люди будуть жити в гармонії з навколишнім світом і природою.

але через

 

хвилину мені здається, що таке життя може настати тільки у тому випадку, якщо все людство замовить собі пропуск в астрал і через нього потрапить в небесне царство.

але всі мої ілюзії у ту саму мить, коли, вийшовши на вулицю, я бачу худі й заморені обличчя літніх людей, що мусять увесь день стояти на морозі лише для того, щоб випрохати жменьку монет на хліб, або коли я бачу птахів у калюжі нафти, або коли стільки іде грошей на озброєння, або коли дивлюсь кримінальну хроніку.

ось тоді мені здається, що у людства немає майбутнього або на нього чекає таке майбутнє, що краще б його не було.

але усе-таки мені здається, що ми не настільки нерозважні, щоб допустити це. майбутнє у людства повинно бути, і наше завдання зробити його прекрасним.

живучи в наш складний час, спостерігаючи за життям свого народу і усього людства, я часто замислююсь, що чекає на всіх нас у майбутньому. а замислюючись над цим, я ніколи не приходжу до одного і того ж рішення.

інколи мені здається, що на людство чекає прекрасне майбутнє. на землі не буде більше великих війн, завдяки досягненням науки й техніки людство назавжди очистить планету від усього сміття, яким воно заповнило її ось уже протягом кількох століть. усі люди будуть жити в гармонії з навколишнім світом і природою.

    але через

хвилину мені здається, що таке життя може настати тільки у тому випадку, якщо все людство замовить собі пропуск в астрал і через нього потрапить в небесне царство.

але всі мої ілюзії у ту саму мить, коли, вийшовши на вулицю, я бачу худі й заморені обличчя літніх людей, що мусять увесь день стояти на морозі лише для того, щоб випрохати жменьку монет на хліб, або коли я бачу птахів у калюжі нафти, або коли стільки іде грошей на озброєння, або коли дивлюсь кримінальну хроніку.

ось тоді мені здається, що у людства немає майбутнього або на нього чекає таке майбутнє, що краще б його не було.

але усе-таки мені здається, що ми не настільки нерозважні, щоб допустити це. майбутнє у людства повинно бути, і наше завдання зробити його прекрасним.