Как герои (из романа дубровский) относились к дубровскому заранее

Маша была влюблена в Дубровского
Троекуров не любил Дубровского
отец относился с уважением к Дубровскому
простые люди любили и уважали и Дубровского, потому что он был справедливым

Діккенс Чарльз — Різдвяна пісня у прозі, або Різдвяне оповідання з привидами (скорочено)

Цитата:

Марлей помер. Скрудж зоставив Марлеве йменна на вивісці. І після Марлевої смерті над дверима при вході в контору було написано: Скрудж і Марлей. Всі знали торгову спілку, що звалася "Скрудж і Марлей".

Якось, перед одним з найкращих днів року, перед Різдвом, старий Скрудж сидів і працював у своїй конторі. Година була холодна, похмура.

— Будьте здорові, зі Святим вечором, з веселим Різдвом, дядечку! Щасти вам, Боже! — залунав зненацька радісний голос. То говорив Скруджів племінник, хутко ввійшовши в кімнату.

— Що за дурниці! — відказав Скрудж.

— Ну, та не гнівайтеся ж, дядечку! — сказав племінник.

— Як же мені не гніватися, — бурчав дядько, — коли той світ, де я живу, заселений Такими дурнями, як ти! "Радісне Різдво"! Не говори мені такого. На Різдво платять борги без грошей; воно показує, що чоловік став на рік старший і ні на одну годину Не став багатший; це той час, коли треба лічити по книгах і бачити, що кожна стаття за всі дванадцять місяців була проти нас.

— Коли б я міг робити так, як бажаю, — скрикнув Скрудж з лютістю, — то я б кожного дурня, що шляється та славить Христа, зварив разом з його різдвяною стравою й поховав би, застромивши йому ялинку в серце!

— Дядечку! — благав племінник.

— Племіннику, — одказав суворо дядько, — святкуй собі Різдво по-своєму і не заважай мені святкувати його, як я хочу.

— Прощавай, — сказав ще раз Скрудж.

— І щасливого Нового року бажаю вам!

— Прощавай, — знов промовив Скрудж. Але, незважаючи на все це, племінник вийшов із хати, не промовивши жодного гнівного слова. Він зупинився коло вхідних дверей, щоб побажати й Писареві щасливих свят, той, хоч уже мало не зовсім замерз, але був тепліший від Скруджа, від щирого серця відповів на привітання.

Переказ:

Так само Скрудж не відповів на щирість джентельменів, що збирали гроші для бідних, і різдвяну пісню хлопчика, що колядував під вікнами.

Коли Скрудж повернувся додому, то замість молотка-колотушки побачив обличчя колишнього компаньйона — Марлі.

Цитата:

— Дурниці! — сказав знов Скрудж. — Не хочу цьому вірити.

Але він таки змінився в лиці, як привид, не спиняючися, перейшов крізь двері, увійшов у кімнату і встав перед ним. Коли він входив, згасаюче полум'я спалахнуло, немов хотіло сказати: "Я знаю, це — Марлеєва тінь!" — і знов померкло.

Стихотворение «Я жить хочу! Хочу печали» написано в 1832 году в период раннего творчества М.Ю. Лермонтова.

Поэту 18 лет, и по настоянию бабушки он вынужден покинуть Москву, чтобы поступить в школу гвардейских подпрапорщиков и кавалерийских юнкеров в Петербурге.

Объяснение:

1.

Стихотворение относится к романтизму.

2.Род

По роду произведение относится к лирике.

3.Жанр

Стихотворение создано в жанре философской лирики.

4.Проблематика

Лермонтов поднимает проблему собственного безразличия, которое наступает, когда человеку становится скучно, и он пресыщается жизнью.

5.Тематика

Главная тема стихотворения – судьба поэта и поэзии в обществе.

6.Идея

Лермонтов хотел показать, откуда он черпает источник вдохновения. Для него движущей силой являются страдания и печаль. Радость, любовь и счастье его не вдохновляют:

Что без страданий жизнь поэта?

И что без бури океан?