Что рассердило троекурова в письме дубровского, вызвало гнев? зачем троекурову нужен был суд? какую цель он преследовал?

Троекуров удивлен отсутствием Дубровского за ужином. Он дважды посылает за другом без которого «отроду не выезжал на охоту» и к которому сердечно привязан. Однако, когда Дубровский в письме требует себе, по существу, тех же прав, какими наделен Троекуров, требует равенства, Кирила Петрович разгневался. И хотя он «скучал» без Дубровского, досада изливается в оскорблениях . ВОТ ЧТО РАССЕРДИЛЕ ЕГО В ПИСЬМЕ

Був гарний, погожий день. Маленький зайчик сидів під кущиком і дивився на свій старенький кожушок.

— Ой горе мені, — плакав бідолашний, — сніг розстав, ніде заховатися, скрізь видно мій білий кожушок.

Ласкаве сонечко побачило заплакане зайченя, витерло йому промінчиком слізки і пообіцяло до Воно звернулося до весни. Уважно вислухала вона сонечко і вирушила на пошуки зайчика. Де проходила, там зеленіла трава, розквітали дерева, щебетали пташки. Усе раділо Весні-чарівниці.

Нещасне зайченятко, яке сиділо під кущиком на купці сірого снігу, раптом із жахом побачило, як останній сніг розтанув, і навколо нього розцвіли проліски. Тремтячий зайчик підвів голову і помітив дівчину незвичайної вроди. Вона була одягнена в шати з прекрасних квітів. Вітер грався її русявим волоссям, а пташки співали для неї найкращих пісень.

— Ти хто? — зачаровано запитав зайчик.

— Я — весна, — лагідно відповіла дівчина, — сонечко розповідало про твою біду. Ось дивись. Це тобі.

Вона простягнула йому гарненький сірий кожушок.

— Дякую тобі, Весно! — закричав зайчик. — Тепер ніхто не побачить мене серед кущів!

Одягнувши нового кожушка, щасливий зайчик зник у лісі. А весна-чарівниця помандрувала далі, даруючи всім радість і втіху.

Больше всего в этой сказке мне понравился Иван-царевич. Правда, в никак нельзя не восхищаться Иваном-царевичем во второй половине сказки, когда он отправляется на поиски жены. Здесь он предстает перед нами настойчи­вым, целеустремленным, сочувствующим чужой беде юношей, готовым вынести любые испытания, лишь бы вернуть свою возлюбленную. Несмотря на усталость и сильный голод, Иван не стал убивать ни медведя, ни селезня, ни зайца, ни щуку. И доброта его была воз­награждена — в нужную минуту все они пришли ему на выручку справиться с Кощеем Бессмертным.