Как мстил тарас за смерть своих сыновей

Он не мстил он тоже умер когда обранил свою трубку и его схватили и понесли к дубу ,привязали и подожгли.Зачем ему надо было жить все умерлт

В сказке Михаила Евграфовича Салтыкова-Щедрина "Повесть о том, как один мужик двух генералов прокормил" в сатирическом свете показаны отрицательные качества господствующего класса (генералов): глупость, непри к жизни, гордыня. Мужик же, в отличие от генералов, умен, находчив и все умеет, но покорен: даже находясь на необитаемом острове, он обслуживает двух дармоедов, не ставя под сомнение их право жить за счет его труда. Генералы относятся к мужику пренебрежительно, им не приходит в голову поблагодарить кормильца. Мужик относится к генералам как к вышестоящим, которые вправе заставлять его делать все, что угодно - просто потому, что они - генералы, а он мужик.  

В мене досить часто виникає таке запитання: чому ми потребуємо знати історію власного народу? 

І лише нещодавно я змогла(зміг) знайти відповідь. Ми безсумнівно повинні вивчати основні дати, героїв історії, котрі дозволили нам жити у вільному суспільстві.

Адже історія - це не твір-опис чи розповідь. Це наше минуле, завдяки якому ми маємо шанс на майбутнє. 

Та й не секрет,що події повторюються. І для того щоб не наслідувати помилок наших попередників, ми повинні знати про їхні подвиги та, безсумнівно, провали. Адже хто не робить помилок? Напевне немає таких людей. Але ми повинні вчитися не лише на власних негараздах, але й зважати на недолугі вчинки інших та намагатися їх не повторювати.

Та й не лише в провалах попередників суть. Хіба це не цікаво знати про історію власного народу? Як він зародився, зростав, виживав та досягнув сьогодення? Для мене це надзвичайно захоплююче,і я вважаю, що це корисно для  теперішнього покоління. Проте звісно ж кожен вирішує самостійно!