Составить рассказ используя пословицу "чем сердится, так лучше помириться"

"Чем сердиться,лучше помириться " - для меня эта фраза значит не просто каких то 4 слова ,для меня это целый девиз по жизни.
Для меня это пословица означает то что,не нужно на кого либо сердиться,ведь жизнь и так коротка что бы тратить ее на ссоры ,лучше уж помериться и жить счастливо ,зная что,на тебя не кто зла не держит.Помериться первым это не знак слабости,это знак того что,человек тебе дорог,то что для тебя не просто какое то живое существо.Не все люди могут помериться первыми,они бояться унизить свою самооценку думая что,человек им не нужен,а через время понимают,что лучше было бы помериться,ведь теперь человека рядом нету.
В этой пословице много смысла,она много чего значит.

Ява(насправді його звали Іваном) і Павлуша друзі-нерозлийвода. За темпераментом характеру вони не дуже подібні, проте Іван більш вигадливий і веде за собою друга. Його фантазії немає кінця, а бурхлива уява змушує придумувати такі " викаблуки",що потім дорослі не знають, що робити:плакати чи сміятися. Та і бешкетували хлопці не тому, щоби зробити зло, а щоби бути відомими, і щоби слава про них гриміла навколишніми селами. Побачивши у Києві метро, хлопчики вже самі його риють під свинарником, а корову Контрибуцію змусили взяти участь у справжньому родео.
Проте ми бачимо, що хлопчики, незважаючи на непосидючість і бешкетливість, надзвичайно добрі і співчутливі. Коли вони почули, що із криниці доноситься щеняче скигління, навіть не задумуючись, рішили врятувати тваринку.
Якщо Ява завжди знаходиться у пошуку, що б ще таке придумати.., то Палуша, навпаки, дуже врівноважений, спокійний і серйозний,а проте завжди підтримує другові витівки.
Мабуть, автор, зображаючи Івана, нагородив його багатьма своїми власними рисами характеру, навіть волосся йому придумав руде, яке мав у дитинстві сам.

Гектор був старшим сином царя Трої Пріама та його дружини, цариці Гекуби. В творі він постає достатньо вихованим, терпеливим, що до витівок свого брата. Він гарний батько та чоловік.

Ахілл та Гектор — воїни та герої. У кожного з них на рахунку багато перемог та подвигів за час Троянської війни. Перемогти однин одного для них дуже складно: вони обидва сильні, фізично витривалі чоловіки. І якби Афіна не приклала своїх зусиль, то хто знає чи був Гектор переможеним.

Гомер, як і всі епічні автори старається не висловлювати своїх емоцій, відкрито не дає оцінку героям, а лише підкреслює що вони гідні суперники.

Боги та ахейці прихильні до Ахілла. Він гарно виглядає, приклад гарного воїна. А саме головне, що він жива людина, яка робить помилки, потім про них шкодує: коли він пішов із війська загинули ахейці.

Як до Ахілла так і до Гектора їх одноплемінники поважають. З якою тугою голосять троянці, коли дізналися про смерть свого героя. Гектор та Ахіллес справжні герої та чоловіки. Для стародавніх греків вони були втіленням ідеалу воїна, людини і героя. Такими самими вони є і для нас. Те, як Гомер зобразив їх слабкість, ще раз підкреслює, що всі герої насамперед люди, які мають право на помилки.