Основні проблеми твору чарльза діккенса "олівер твіст"

Починаючи роботу над романом, Чарльз Діккенс мав намір написати щось на зразок популярних творів про «благородних розбійників», які б протиставлялись бездуховній бюрократичній машині держави. Але поступово цей задум змінився. Діккенс був добре обізнаний з життям мешканців «лондонського дна», щоб покладати надію на їхнє «благородство».У передмові до роману, написаній через три роки після виходу друком першого видання, автор стверджував, що його головне завдання - показати «сувору правду». Відмовившись від зовнішніх ефектів, він написав проблемний соціальний твір.Уже з перших його сторінок читача оточує атмосфера страждання, морального і фізичного. Зловісними і потворними постають вулиці великих і маленьких міст. Для Діккенса ніби не існує палаців, чудових парків та розкішних магазинів. Дія твору відбувається в нетрях, де мешкають бідняки.Зовсім неромантично Діккенс змальовує злочинне середовище. Шокує набір соціальних типів, зображених письменником, - виплодів лондонського дна: проститутки Ненсі, убивці Білла, ватажка групи кишенькових злодіїв Фейгіна. В них вже нічого не залишилося від того культу «благородних» злочинців, який створили письменники-романтики. Персонажі англійського письменника огидні, їхня психологія цілком сформована хнього життя. Їхній побут, кімнати з павуками і мишами, хаосом і занедбаністю, найкраще характеризують примітивізм їхнього духовного світу.Діккенс не обмежується докладними реалістичними замальовками життя злочинних кіл, а й подає картину страждань усіх нижчих верств населення вікторіанської Англії: знедолені помирають від голоду, невинність потерпає від несправедливості закону, а лиходії натомість процвітають.Найбільше від соціальних проблем потерпають діти. Недосвідчені й кинуті напризволяще, вони надто слабкі, аби опиратися злидням, хворобам і підступності дорослих. Символом загальнолюдського страждання є сторінки роману, які розповідають про перебування хлопців у робітничому домі. Гостро і сатирично зображає Діккенс «церемонію» обіду, за яким подавали таку мізерну порцію каші, яку хлопці зїдали зі швидкістю думки. Увесь гіркий досвід маленьких волоцюг увібрала в себе розповідь про те, як Олівер Твіст прямує до Лондона. Самотній, голодний, брудний і нещасний, зі скривавленими, побитими ногами, він пішки іде англійськими містечками, і ніхто не звертає на нього увагу, і ніхто не підтримує його.Тема дитячих страждань надає діккенсівській соціальній критиці особливої гостроти і значення. У своєму романі він на практиці запроваджує новий етичний критерій оцінки цивілізації. На думку романіста, доказом моральної розвиненості певного суспільства є його ставлення до найменш захищених соціальних груп, однією з яких є діти. З цього погляду Англія 1830-1840-х років не витримує жодної критики. Бо не можна визнати ані моральним, ані справедливим такий стан речей, коли основою соціальної поведінки його членів є егоїзм і суто матеріальні інтереси, першими жертвами є невинні діти. Усім змістом роману Діккенс закликає реформувати суспільний лад, знайти якусь систему, яка б могла полегшити стан бідних, зменшила б кількість страждання у всесвіті.Роман Чарльза Діккенса можна прочитати і під іншим кутом зору: не тільки як гостру соціальну критику, а й як твір з глибинним філософським змістом, як притчу про добро і зло. «Пригоди Олівера Твіста» є «романом виховання», який на прикладі долі головного героя розповідає про те, як людина, завдяки випробовуванням долі, виховує в собі найкращі людські якості: моральну стійкість, вміння любити тих, хто страждає, щирість, жертовність.Таким чином, тема дитинства розкривається Чарльзом Діккенсом глибоко і всебічно: образи дітей, в яких втілені найкращі людські риси, стають символами беззахисності людини в суспільстві. Відповідно своїй естетичній програмі письменник намагається знайти вирішення цих проблем за до добра і справедливості.

История создания – Стих написан в 1970 году и посвящен малой родине поэта – селу Никольскому, в котором его детство и юность.

Тема стихотворения – Любовь к малой родине.

Композиция – Композиция имеет кольцевой тип построения. Состоит из трех условных частей: в первой части лирический герой выражает свои чувства к родной деревне, во второй – описывает желание сельской молодежи обустроиться в городе, в третьей – делится своим личным опытом жизни в столице.

Жанр – Элегия.

Стихотворный размер – Трехстопный амфибрахий.

Метафоры – «дороги моих побережий».

Эпитеты – «пылкий», «пыльный», «приезжий».

Инверсия – «люблю я деревню».

Гипербола – «храбрится, едва из пеленок».

Держи

Главная мысль рассказа "Сказание о Кише"

Основную мысль рассказа Джека Лондона "Сказание о Кише" можно выразить с известной пословицы: "Судят не по одежке, а по делам".

В свои 13 лет юный парень по имени Киш сумел побороть свои страхи, стать главным в своей семье и заменить роль отца, который был славным охотником.

Также, автор указывает в рассказе и на то, что не всегда в проблемной ситуации важна сила: иногда стоит проявить смекалку и острый ум, чтоб достичь желаемого.

Чему учит рассказ "Сказание о Кише" Джека Лондона

Рассказ про мальчика Киша учит нас многим вещам.

Например, что нужно находить силы, чтоб противостоять несправедливости и уметь доказывать свою правоту.

На примере главного героя, автор показывает нам и учит нас быть сильными, мужественными, добиваться своих целей и преодолевать все трудности.

В сложной ситуации, где не хватает сил, необходимо воспользоваться собственным умом.

Рассказ Джека Лондона учит нас тому, что следует не бросать слова на ветер, а брать и делать то, о чем говорить.

Только упорство и труд позволяют добиться уважения со стороны взрослых.

Краткий отзыв по произведению Джека Лондона "Сказание о Кише" для читательского дневника

Рассказ "Сказание о Кише" знакомит нас с молодым юношей Кише, которому пришлось рано повзрослеть и стать главой своей семьи.

Его отец умер, и мальчик стал бороться с жестокой несправедливостью со стороны соплеменников.

Храбрость и отважность Кише меня поразила.

В 13 лет мальчик отправился на охоту и убил медведей для своего племени.

Он настолько был смелым и умным, что не боролся лично с медведем, а придумал другой заполучить мясо животного.

Его поведение многому меня научило.

Прежде всего, это быть смелым и сильным, не боятся трудностей, а учиться преодолевать их с высоко поднятой головой.

Для меня Киш стал настоящим героем.

Он умел доказать свою силу и сохранить достоинство перед членами племя.

А ведь именно они не верили в него и даже слушать не хотели.

Концовка рассказа получилась именно та, что я и ожидал.

Что мальчик стал в почете перед другими соплеменниками и своим гибким умом заслужил трон вождя.

Пословицы:

"Бери ношу по себе, чтоб не кряхтеть при ходьбе".

"Встречают по одежде, провожают по уму".

"Чья храбрость — того и победа".

"Нужен не только ученый, но и смышленый".

"Глупый киснет, а умный все промыслит".

"В бою побеждает кто упорнее и смелее, а не кто сильнее".

Объяснение: