Надо 1. какие события отражены в поэме "двенадцать" и как они показаны символикой цвета. 2. кто такие двенадцать? в чем противоположность их образа? 3. какое значение имеет эпизод убийства катьки? 4. будущее. во что верил а. блок?

1)   Октябрьская революция 1917 года
2)   Число 12 было числом апостолов Христа. В поэме также есть 12 большевиков, которые радуются хаосу в городе.
3)   Это кульминация поэмы - ничем не оправданное убийство.
4)   О размышлял о судьбе Родины, о том, что с ней произойдет после революции, как сильно она изменится, и самое главное - в лучшую ли сторону.

     Главный смысл рассказа А.П.Чехова "Ионыч"? Если человек только осуждает бездуховность окружения, но не делает ничего для своего развития, то он очень быстро деградирует. Дмитрия Ионовича Старцева через несколько лет стали интересовать только деньги, а больные - раздражать. Ему скучно и одиноко..
     Почему Котик не пришла на свидание с Ионычем? Она и не собиралась идти, просто дурачилась. Девушка  не любила Дмитрия, его влюбленность ей льстила, но она не позволяла себе увлечься им.  Екатерина понимала, что выйдя за него, останется в этом скучном городе. Котика привлекала другая жизнь: Москва, учеба в консерватории
     В какой момент началась деградация Ионыча?. Мне кажется, что зачатки к деградации, к покою и удобству, были заложены в его натуре. И эта тенденция получила развитие во время ожидания Екатерины Туркиной (Котика) на кладбище. Там он вообразил себя мертвым и это не ужаснуло его.А на следующий день,собираясь делать предложение, он уже строит планы: бросить земскую больницу, переехать в город, прикидывает приданое Котика

ответ: пишу про детство

Олександр ДовженкоОлександр Петрович Довженко - український радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографа.Народився Олександр Петрович на хуторі В'юнище, у багатодітній селянській родині  10 вересня 1894 року. У різних джерелах інформації пишуть різні дати дати народження чоловіка - чи 10 чи 11 вересня. Потрібно знати що батько Олександра Петро Семенович Довженко був нащадком козацького стану. Сім'я була бідною, незаможною, але у ній було 14 дітей: Василь, Лаврін, Оврам, Сергій, Іван, Григорій, Олександр,  Прасковія, Анна, Мотрона, Андрій, Кулина, Поліна і також була дитина, яка померла при народженні чи у перші дні життя. Олександр згадував хлопчика як "нехрещений". Діти в сім'ї рано помирали, майже всі не дожили до працездатного віку, отму в спогадах про дитинство Олександра поставали плач і похорон. Він дуже любив матір про яку писав "народжена для пісень вона все життя проплакала, проводжаючи назавжди". Вирішальним для характеру творчості майбутнього режисера почуттям стала любов до природи, яка визріла ще в дитинстві: мальовнича Десна, «казкова сіножать» на ній назавжди залишилися для Довженка найкрасивішим місцем на всій землі.Вчився в Сосницькій початковій, а потім у вищій початковій школі. Навчання хлопчикові давалося легко — він був відмінником, хоча потім вважав, що це «вчителі самі щось зовсім не розуміють і тому їм здається, що я відмінник…». Загалом, Довженко зростав мрійливим, схильним до споглядальності: життя (тоді йому здавалось) йшло у двох вимірах — реальному і уявному. Пристрасті до чогось одного він не мав, натомість хотів вирізнятися, йому здавалося, що він може все, але «загалом мрії у виборі майбутньої професії літали у сфері архітектури, живопису, мореплавства далекого плавання, розведення риб і учителювання».