Отзыв о стихотворение пушкина мадонна

Анализ стихотворения А.С. Пушкина "Мадонна"Стихотворение "Мадонна" написано Пушкиным в 1830 году и посвящено его жене Наталье Гончаровой. 30 июня того же года он посылает письмо своей возлюбленной, где описывает картину Пьетро Перуджио : "...часами простаиваю перед белокурой Мадонной,похожей на вас как две капли воды";Стихотворение относится к любовной лирике Пушкина. Написано оно в форме сонета. Этим стихотворением Пушкин хотел выразить восхищение этой картиной: В первой части стихотворения он пишет, что свою "обитель" он не хотел бы украшать даже самыми прикрасными творениями "старинных мастеров", далее он рассказывает, что ему приятней видеть одну-единственную картину- Мадонну. Для Пушкина она является воплощением прикрасного, божественного. (у меня было 4 за это,уверена здесь можно что-нибудь добавить)

Герой романа А.С. Пушкина Герман – молодой человек, обделённый крупным капиталом, но не острым умом, он хорош собой и благодаря немецким корням расчетлив. Проводя один из вечеров у конногвардейца Нарумова, Герман как всегда лишь наблюдал за игрой в карты, не принимая участия. За разговором он случайно узнаёт от Томского о его загадочной бабушке, графине Анне Федотовой, которая некогда проиграла в карты очень солидную сумму, но благодаря тайне, раскрытой ей графом Сен-Жерменом смога с блеском отыграться. Герман всегда мечтавший разбогатеть заинтригован, столь любопытной историей и с того вечера начинает искать встречи со старой графиней. Благодаря влюблённой Лизе, ночью Герману удаётся проникнуть в дом Анны Федотовны. Тогда-то он и застаёт бедную старушку врасплох, а она умирает толи от старости, толи от неожиданности позднего визита Германа, угрожавшего ей пистолетом.

Я не считаю, что Герман убил старуху графиню, по крайней мере, он этого не хотел, ему всего лишь нужна была её тайна. Позже он признается Лизе, что у него даже пистолет не был заряжен. Конечно, что ещё остаётся бедному парню, который хочет жить, а не существовать, ущемляя себя в развлечениях и удовольствиях. Всё дело в деньгах. Бедолага, Герман стремится скорее разбогатеть, накопить капитал, что и приводит к столь трагическим событиям.

Образ Нори в творі “Ляльковий дім” уособлює – жінку турботливу, ласкаву і ніжну до дітей, чоловіка, лікара Ранка, служанки. Але це лише “вершина айсберга” насправді воно не така і щаслива… Образ Нори викликає бажання співчувати цій жінці, дивуватися її безпорадності, зрозуміти її дії, але ж ніяк не засуджувати її.

“Ляльковий дім” характеристика образу Нори

Нора Хельмер – центральний персонаж п’єси “Ляльковий дім”, дружина адвоката Хельмера, має, здається, все необхідне для щастя: коханого чоловіка, дітей, будинок. Щасливо проживши з чоловіком чималу кількість років, вона раптом приймає несподіване рішення піти з дому. Ніхто з домашніх не здогадується, чим викликане таке рішення. Вдобавок ніхто не знає, що за зовнішньою веселістю і пустотливістю Нори, цієї «білочки», «співунки-пташечки», ховаються величезне напруження сил і здатність на безоглядну самопожертву.

Як виявилося, життя Нори не було таким вже й безхмарним і щасливим. Їй довелося протягом ряду років приховувати свій непорядний вчинок: одного разу Нора, щоб добути грошей для лікування небезпечно хворого чоловіка, підробила на векселі підпис батька. Нора перенесла страшні душевні муки в очікуванні тієї фатальної хвилини, коли її таємниця буде викрита. І ось настає момент зізнання, момент випробування двох перед обличчям лиха. Але вбивчий егоїзм чоловіка проявляється у всій своїй повноті. Хельмер не витримує випробування. Короткого часу небезпеки вистачило, щоб він скинув з себе маску безмежно люблячого чоловіка і виявив своє справжнє обличчя. До прочитання рокового письма Хельмер виголошує на адресу дружини пристрасне зізнання у любові і відданості:

Дізнавшись про провину Нори, муж в повному сум’ятті бурмоче зовсім протилежне: виявляється, у Нори «ні релігії, ні моралі, ні відчуття обов’язку … мене, мабуть, запідозрять у тому, що я знав про твій злочині». Але навряд небезпека відступає, як Хельмер, який недавно обсипав дружину образами, називав її «лицеміркою, брехухою, злочинницею», знову перетворюється на доброго і дбайливого «порадника і керівника».

Всі ці перетворення цілком виправдовують бажання Нори покинути «ляльковий дім», цю «велику дитячу». Нора вважає, що, перш ніж бути дружиною і матір’ю, вона повинна стати людиною. Вона іде від чоловіка, залишаючи трьох дітей. Закінчення п’єси — це діалог чоловіка і жінки, який пояснює поведінку і рішення Нори. Ось діалог Нори з чоловіком