Найти олицетворение в рассказе и волшебная иголочка

Олицетворение ты должен подчеркнуть то что к какому-то предмету придаётся человеческие например то что иголочка сама шила

У головного героя гаряче і любляче серце. Він не терпить несправедливості, він відважний. Часом Міо дуже важко, часом він впадає у відчай і навіть плаче, але все ж таки здійснює свій подвиг і стає героєм. Образ Міо дано в розвитку. Спочатку це самий звичайний хлопчик, але думка про визначене йому подвиг (про нього розповідають в старій легенді, яку нашептав Міо казковий колодязь), про страждання людей надає йому мужності. До кінця твору Міо знаходить і батьківську любов і дружбу, домагається виконання всіх своїх заповітних бажань. Самовідданість, відвага, почуття обов’язку, підтримка друзів ведуть його до перемоги. Образи тітки Едлі та дядька Сікстена Опікуни Mio; не любили хлопчиків; крикливі, постійно сердиті; жадібні; не любили дитячого сміху; жорстокі; постійно ображали Mio; байдужі до долі хлопчика. Образ Юм-Юма Зовнішність — хлопчик дев’яти років, із каштановим чубом та карими очима. Соціальне становище — син садівника. Вчинки — готовий прийти на до Риси характеру: добрий, щирий, кмітливий, любить пригоди, веселий, безкорисливий у дружбі, щедрий, підтримає у складній ситуації, вміє берегти таємниці. Образ тата-короля Тато Mio є королем Країни Далекої. Свого сина він шукав дуже давно, а коли знайшов, був невимовно щасливим. Король дуже любить природу та свій сад. Проте, найбільше він любить свого сина і слухати, як він сміється у саду («…Я люблю пташиний спів, люблю музику своїх срібних тополь, але найдужче люблю слухати, як сміється в садку мій син…») Король щедрий і люблячий батько, підтвердженням цього є той факт, що як тільки він дізнався, що Mio любить коней, то подарував синові золотогривого Міраміса. Mio уже не боїться свого батька, він йому цілковито довіряє. («…Хоч би що я зробив, він дивитиметься на мене ласкавими очима так, як дивився тепер…»). Образ Като Като – жорстокий лицар. Вперше про нього Міо почув від Юм-Юма. «І коли він сказав ці слова, навколо ніби дмухнуло крижаним холодом, і Міраміс затремтів. І мене теж обсипало морозом, коли я вимовив ці слова. – Атож, жорстокий лицар Като,- сказав Юм-Юм, а Міраміс заіржав так, що голос його став схожий на крик». Нонно, пастушок, розповів, що його братів забрав Като. «На ці слова Міраміс за вікном так заіржав, наче хто його вперіщив батогом. Усі ягнята злякано кинулись до своїх матерів, а всі вівці забекали так, наче надійшла їхня остання година». Батько-король розповів Міо про Землю Чужинецьку, що там живе лицар Като. «Коли він вимовив його ім’я, по трояндовому садку ніби промчав лихий вихор. Білі пташки поквапились до своїх гнізд. Жалібник голосно закричав і замахав великими чорними крильми. Багато трояндових квіток миттю зів’яло… І тієї миті в срібних тополях загуло, ніби від бурі. Багато листя з них попадало, і коли воно летіло додолу, здавалося, ніби хтось плакав». Хлопчик Їрі розповів, що його сестричку забрав лицар Като. «Коли він вимовив те ім’я, повітря навколо нас стало холодне, мов крижане. Високий соняшник миттю зів’яв і всох, а метелики, що літали навкруги, попадали і вже не підводились». Злий лицар, володар сусіднього королівства, вторгається у мирне життя чарівної країни. І люди не можуть бути щасливі, бо зло поряд. Като не сприймають ні люди, ні природа. Шлях темного лицаря веде до руйнувань та знищення: Мертвий Ліс, неродюча кам’яна земля, Мертве Озеро, голод, отупілі прислужники, темрява. Образ Като — не конкретний персонаж, швидше, частина загального зла. Це символ, алегорія безжалісної сили, яка прагне знищити кожного, хто не схилиться перед нею, не дозволить перетворити себе на бездушного і бездумного виконавця чужої волі. Спочатку образ здається дуже по-верховим та неглибоким, мальованим лише чорною фарбою, найтемнішою на світі. Але сам Като страждає від свого кам’яного серця не менше, ніж його жертви. І ненавидить більше за всіх лицаря Като лише сам Като. Є злочинці, які розуміють, що вони творять зло, у глибині свого серця прагнуть звільнення від лихого вміння. Це ті, хто став жорстоким від страждань, чия душа скам’яніла. Чи не тому Като викрадав дітей та перетворював їх на птахів, що хотів знайти свою душу, не завжди ж він був лихим? Але зло породжує лише зло. Лише вогняний меч здатний розбити міцну оболонку і визволити з полону пташину людської душі.

Джерело: http://dovidka.biz.ua/mio-miy-mio-golovni-geroyi/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Вдраме островского "гроза" главная героиня - катерина.          в драме рассказывается о трагической судьбе девушки,которая не смогла сражаться за свою любовь.          из "любви и ласки" катерина попадает в семью кабановых,в который она не может высказать свою точку зрения,поспорить на счет чего-то.          сын кабанихи тихон,муж катерины,ни в чем не может перечить матери так же как и катерина.кабаниха считает себя "выше" других.          в этом доме она чужая, её постоянно,каждый день унижают.она попадает в среду где нет ничего "святого и доброго".        перейдем к сцене объяснения главной героини катерины с борисом:           эта сцена происходит в финале,эта сцена - развязка,трагическая развязка их взаимоотношений.          они понимают,что их встречи не имеют смысла и они были ошибкой.они так говорят,но где-то в глубине души так не считают.          внутреннее состояние героев не так уж и просто понять,но понять из все же можно.это нам сделать ремарки.          например,борис,при встрече с катериной, все время оглядывается будто боится,что их увидят. катерина противоположна борису в этом плане : она ведёт себя спокойно,не нервничает,не волнуется потому что чувство,которое она испытывает,она не в силах скрыть.          ("подбегает к нему и прыгает на шею").          борис и её любовь к нему - маленький просвет в "темном царстве" её жизни.ради него она готова все бросить,уйти от мужа и этой гадкой свекрови кабанихи : "возьми меня с собой отсюда! ")она решительна,что нельзя сказать от племяннике дикого - бориса-он не может ослушаться его,перечить ему.потому что зависит от него может все бросить ради !           "не по своей я воле еду : дядя посылает.." у него нету своего ! в зависимость в другому человеку только слабые люби,борис слабак,безвольный.он не хочет менять свою жизнь ради какой-то любви.          катерина сильнее бориса,но и проблем у ней больше,он- "птица вольная",а она "мужняя жена".          при прощании с катериной слабохарактерный борис плачет,но почему? вроде бы он ей сочувствует,жалеет,но он бежит от ней,бежит от своей "любви",не думая как тяжело катерине жить,как ей плохо с мужем с кабанихой. катерине сложно проститься с борисом,она его любит,хочет подольше с ним побыть и посмотреть на него.борис стремится побыстрее не видеть её.          он считает,что лучшим избавление для ней будет смерть! ("только дного и надо у бога просить,чтоб она умерла поскорее,чтоб ей не мучиться ")он переживает за неё,но спасти не может,не хочет! потому что искренне он её не любит.          он мог бы предотвратить смерть,но не захотел.          он уходит.поразмышляв,она все-таки решается на самый гадкий поступок - самоубийство.перед уходом она попросила его молиться о её грешной душе.ей тяжело.          ей сложно совершить этот шаг.но предательство толкает её.          она считает что дом хуже могилы и делает это.она считает,что её жизнь кончена и бросается в реку..