Подготовьте устно или письменный (на выбор) рассказа характеристику василия теркина

"...Словом, Тёркин, тот, который
На войне лихой солдат,
На гулянке гость не лишний,
На работе – хоть куда…" 
                                Александр Твардовский

  Василий Иванович Теркин-один из ярчайших собирательных образов русского солдата в литературе ХХ века.Тёркин-рядовой солдат,из "первой роты,стрелкового полка.Фамилия Василия говорящая"Но едва ль уже мой Тёркин,жизнью тёртый человек".Родом он из села в Смоленской области:" край родной смоленский твой,в родном селе".
  Василий-балагур и добряк "И глядит шутник великий,на людей со стороны",простой и обыкновенный:
"Впрочем, парень хоть куда. 
Тёркин, добрый малый."
Открытая душа и щёдрое сердце делают его душой солдатской семьи:
"Тёркин сам уже хохочет,
Сердцем щедрым наделён."
А его игра на гармони ,в моменты отдыха,наполняет солдатские души спокойствие,ощущением семьи и дома:"Только взял боец трёхрядку,сразу видно – гармонист." 
  Внешность Тёркина типично русская,не красавец,но красив душой,не велик и не мал,зато удал-герой.
"Скажем откровенно:
Красотою наделён
Не был он отменной,
Не высок, не то чтоб мал,
Но герой – героем."
  Жизнелюб и оптимист,Тёркин шутками поднимает боевой дух товарищей:
Покидая пленный край.
Я одну политбеседу
Повторял:– Не унывай.
 Поддерживает морально товарищей в трудную минуту:"Повторял Василий Тёркин:– Перетерпим. Перетрём".Никогда не отчаиваясь,Василий любил жизнь сейчас,такой,какая она есть:
Разрешите доложить
Коротко и просто:
Я большой охотник жить
Лет до девяноста.
  Добрый и прямой,Тёркин человек чести:"На войне себя забудь,Помни честь, однако".Мастер на все руки,как и все сельские мужики,Василий не сидит на месте.Он находит себе занятие везде,обладая живым и непоседливым характером.Сослуживцы любуются его работой,он всем и заражает своей энергией:
Посмотреть – и то отрадно:
Завалящая пила
Так-то ладно, так-то складно
У него в руках
  За внешностью шутника и рассказчика баек срывается мужественный,смелый боец,патриот,готовый отдать жизнь за Родину,за свой народ:".Бьётся насмерть парень бравый".Скромный парень,не бегает за славой и орденами,не гордится и не хвалится делами,а болеет за победу своего народа:
Мне не надо, братцы, ордена,
Мне слава не нужна,
А нужна, больна мне родина,
Родная сторона!
  Сбив самолёт из винтовки,Тёркин получает орден,становясь героем:
И не каждый день сбивают
Из винтовки самолёт.
Кто он - свой среди своих 
Не зенитчик и не лётчик,
А герой - не хуже их?
  Любимец солдат и командиров "Но уже любимец взводный" ,Тёркин скрывает за улыбкой глубокое знание жизни,вытесняя шутками муки тяжёлой жизни "Был он долог до тоски",так видел много горя ,смертей ,людской тоски:
Я загнул такого крюку,
Я такую даль,
И видал такую муку,
И такую знал печаль!
 Всех родных Василия забрала война,он одинок,его некому было проводить на войну:
Тёркин мой Василий.
Не случилось никого
Проводить в дорогу.
 Василий -это воплощение человеческих ценностей,твёрдый в решениях,целеустремлённый в жизни,он проходит через смерть и горе с честью,веря в победу и вселяя надежду в своих товарищей:
В муках твёрд и в горе горд,
Тёркин жив и весел, чёрт!  

ответ: образи головних героїв

Головні герої “Дорогою ціною”– Соломія та Остап. Закохані, але змушені розлучитися через примху пана, молоді люди не стали коритися долі, вирішуючи втекти в Бессарабію у пошуках кращого життя. Однак, їхній шлях був нелегким й трагічним. Автор розкриває образи саме в боротьбі з лихою долею, підкреслюючи гідність та глибокий психологізм головних персонажів. З першого погляду Соломія та Остап є типовими представниками селянства того часу, однак при глибшому розумінні твору, при подальшому аналізі поведінки головних героїв стає зрозумілим той факт, що перед нами непересічні залякані селяни-кріпаки, а люди, сповнені почуття гідності, прагненням до волі, здатними нести відповідальність за прийняті рішення й за своє життя. Треба зазначити, що жага волі присутня не тільки в зовнішня – скинути с себе кріпацьке ярмо, жити як людина -, а й внутрішня – мати змогу самому приймати рішення, бути вірним своїм принципам. Остап “Дорогою ціною” Остап, вихований на розповідях діда про славне козацьке минуле, увібрав у себе всі найкращі риси: честь, мужність, відвагу: «Ті билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких Остап слухав затаївши дух й не зводячи розжеврілого ока з уст дідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал».

Він не раз закликав до боротьби с панами інших селян, нагадуючи, що не так давно минули ті часи, коли українці боролися за свої права: «Не так мені страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що…» Однак його ідеї не знайшли відгуку, але ворога в обличчі пана він таки знайшов. За таку свавільну вдачу, пан вирішив віддати Остапа у рекрути, розлучивши його таким чином з коханою Соломією, котру тим часом насильно видав заміж. Так кріпацьке життя суперечило життєвим принципам волелюбного Остапа, тому він вирішив втекти: «Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму… все ж краще на волі, ніж під паном». Остап є уособленням справжнього чоловіка, здатного нести відповідальність за себе й кохану людину.

Соломія уособлює найкращі жіночі риси – відданість коханому, стійкість та самовідданість. Не бажаючи бути іграшкою своєму чоловіку, якого вона не кохає, Соломія вирішує йти за Остапом хоч на край землі, а саме – на волю, в Бессарабію: «Пропадай воно все пропадом… Піду і я світ за очі… Вже ж за тобою, хоч серцеві легше буде…».

На цьому шляху вона демонструє неабияку відвагу, яка притаманна лише сильній жінці: «Соломія все йшла. Вона зібрала свою енергію, всю силу волі, всю міць тіла і йшла уперто і завзято з вірою, що її широкі й високі груди зламають усі перешкоди». Вона готова тягнути Остапа на собі в буквальному сенсі, про що свідчить епізод, коли її коханого було поранено. Відданість Остапу не мала меж: «Люді добрі,— благала Соломія, стоячи на колінах,— змилуйтесь, прийміть нас до хати… Ви ж бачите — пропадаємо… Чоловіка мого пострелено, він ледве живий, мало не загинули ми в плавнях… Я вам оддячу, я вам одроблю… Візьміть усе, що маю… все… та не кидайте нас… Ось нате…»

Объяснение:

Ось силка там є ще інші

https://dovidka.biz.ua/dorogoyu-tsinoyu-harakteristika-geroyiv/

Как говорил Жилин, «...направо сакля татарская, два дерева подле ней. Собака чёрная лежит на пороге, коза с козлятами ходит — хвостиками подёргивают. ...из-под горы идёт татарка молоденькая, в рубахе цветной, распояской, в штанах и сапогах, голова кафтаном покрыта, а на голове большой кувшин жестяной с водой. Идёт, в спине подрагивает, перегибается, а за руку татарчонка ведёт бритого, в одной рубашонке».

«...татарин вчерашний с красной бородой, в бешмете (верхняя одежда) в шёлковом, на ремне кинжал серебряный, в башмаках на босу ногу. На голове шапка высокая, баранья, чёрная, назад заломленная ... другой, поменьше ростом, черноватенький. Глаза чёрные, светлые, румяный. Бородка маленькая, подстрижена, лицо весёлое, всё смеётся. Одет черноватый ещё лучше: бешмет шёлковый синий, галунчиком (нашивка, тесьма — золотого или серебряного цвета). Кинжал на поясе большой, серебряный, башмачки красные, сафьянные, тоже серебром обшиты. А на тонких башмачках другие, толстые башмачки.

Объяснение: