Кого автор сказа "левша" высмеивает? почему? а кем восхищён почему?

Английских мастеров)))

А восхищен, конечно же, Левшой и в его лице всеми народными умельцами. Здесь речь о бесконечной талантливости нашего народа и плач о том, что этот народ не учат ( так было в то время).

Сам Тарас погиб трагично, но славно. Из за чего он умер?. . а из-за того, что не оставил полякам даже люльки, верной спутницы казака во всех его походах, на морях и дома. И его, уже старого схватили, пользуясь его бес

Но в тот же миг, когда погибает Тарас, умирает и брат прекрасной панночки, сорвавшись с обрыва… природа тоже реагирует на события… взамен Бульбы – поляк…

Тарас погибает на костре, разведённом под деревом, на котором его распяли. И в этом тоже есть схожесть с христианской религией. Желая унизить Тараса, ляхи, сами не желая того, делают ему добро – ведь своим поступкам они практически возводят казака в святые. Он ведь, как и все его соплеменники, погибает за ту же веру, за ту же дружбу, за тот же самый мир на земле…

Он умер, не чувствуя боли. Он умер, успев сказать последнее слово своим казакам. Он почти счастлив – проклятые поляки не схватили их, так и не удастся захватить им Русь…

Он умер в пламени… пламя – символ страсти, символ жизни, движения, порывов – за вечное спокойствие другого мира… он почти что проходит очищение огнём перед отходом в мир иной, в вечные сады Бога…

И необычайно спокойная картина после его смерти – это символ того, что душа храброго атамана успокоилась…

Образ Печоріна у «Белі» У розділі «Бела» автор показує героя в період любовної історії. Печорін постає перед нами людиною палкою і пристрасною, адже, щоб заволодіти Белою, він йде на величезний ризик. Одночасно цей закоханий вельми хитрий і безжалісний, домагаючись Бели, він використовує будь-які засоби. Він уміло маніпулює хлопчиськом Азаматом, організовуючи насильницьке викрадення Бели, жорстоко руйнує її родину. Печорін не схильний примушувати жінку силою, але не можна відмовити йому в розважливості. Щоб схилити до себе її серце, він використовує всі засоби, і в підсумку викликає до себе жалість. У хвилини щастя герой навіть щиро вірить, що знайшов розраду, порятунок від туги і нудьги на все життя. Але коли мета досягнута, Печоріна знову стає нудно, Бела перестає його цікавити. Одночасно він і справжній чоловік, хоробрий, відважний: «Я життя за неї віддам …» і найгірший мучитель, тому що всередині цієї людини – холод. Коли мета досягнута, він її завоював, Печоріну нікуди прикласти свою енергію. Бела була для нього лише метою. Співчуття, тим не менш, живе в душі Печоріна, і до самого кінця він розігрує закоханого, але серце Бели обдурити вже не можна. Дівчина помирає нещасною, відчуваючи себе нелюбою, і Печорін щиро страждає. Людські почуття живі в його серце, але свавілля бере в ньому верх. Образ Печоріна у розділі «Тамань» У розділі «Тамань» Лермонтов показує нам мрійливу молоду людину, яка шукає новизни і пригод. Дівчина-контрабандистка зачаровує його. В душі Печоріна живе якась наївна, дитяча віра в казку, у щось краще, незвичайне, дивовижне. Дивна красуня закохує його, вона здається Печоріну неповторною, чудовою. Як дитину, її приваблює все непізнане. Але, жорстоко обманувшись, герой, якого обікрали і мало не втопили, знову приходить в свій звичайний стан розчарованої в усьому людини. Він лає себе за те, що відірвався від реальності і повірив у диво.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/geroy-nashogo-chasu-harakteristika-pechorina/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua