Анализ эпизода измены наташи ростовой, анатолю! , и желательно с цитатами!

Я считаю, что важным и одним  из главных в романе является  эпизод, когда юная Наташа влюбляется и сильно увлекается красавцем Курагиным. Наташа перенесла многие  испытания и расставание с любимым человеком - Андреем Болконским. Она была готова к любви, ее чувства вырывались наружу,  а он был серьезен и прохладен к ней, в отличии от  Анатолия. Они надолго расстались с Андреем и печаль съедала ее изнутри. Она была полна любви и ей очень хотелось ответной пылкой, горячей любви, которую не смог ей дать Болконский. Ее страстная натура полюбила и ждала ответной любви. И тут вовремя подоспел Курагин. Она долго ждет Андрея, но его все нет. Ее сердце томится и тоскует. Ей нужно заполнить образовавшуюся пустоту в душе. Она даже и не предполагает как злы и коварны могут быть люди. Воспользовавшись наивностью и доверчивой душой Наташи, Курагин  дарит ей заботу, мнимую любовь, внимание и предлагает сбежать с ним.Наташа мечтает о большой любви, о сильных чувствах и о том, чтобы ее горячо любили и понимали. Анатоль все это ей обещает, но ничего не выполняет. Наташа - живая натура, человек, который как и все мы, может совершать ошибки. Тем более, что Курагин соблазнял легко девушек  своим обаянием и красноречием, умел красиво ухаживать и давать девушке то, что она хотела. И с ним было  намного интереснее ей , чем с серьёзным Андреем  Болконским, так как сама Наташа была романтиком.  Она сама себя спрашивает:" Значит, он добр, благороден и прекрасен, и нельзя было не полюбить его. Что же мне делать, когда я люблю его и люблю другого?" Но не находит ответов на свои вопросы и это ее заставляет переживать. По роману мы знаем,как в одном из эпизодов Анатоль Курагин хочет увезти Наташу  и  обвенчаться с ней, при чем тайно. Пьер Безухов говорит про этот нехороший поступок Курагина  со злостью и неприязнью : " Обещать девушке жениться на ней… обмануть, украсть… Как вы не понимаете, что это так же подло, как прибить старика или ребенка!.." Наташа не знает, что Анатоль   состоит в браке с польской девушкой. Даже Соня не может понять поступок Наташи и хочет вразумить ее. "Как же ты год целый любила одного человека и вдруг…" – Наташа говорит: "Мне кажется, я сто лет люблю его. Мне кажется, что я никого никогда не любила прежде его. Да и не любила никого так, как его. Ты этого не можешь понять, Соня!".Наташа мечтает о семейной счастливой жизни , о настоящей любви и верит Курагину. Даже старый князь ее не может понять. Ему не нравится поведение Наташи, он осуждает ее и говорит:"Первый встречный показался – и отец и все забыто, и бежит, кверху чешется и хвостом винтит и сама на себя не похожа!".После такого проступка, когда она хотела сбежать, она понимает , что преступила нравственную черту чистоты и невинной души. Наташа сама себя беспощадно осуждает и не понимает, как такое вообще могло с ней произойти. Болконский не может простить и понять поведение Наташи. Он горд и строг, ему не хватает чувств и теплоты душевной, он обвиняет ее и не не понимает,как она могла пойти на такое предательство? Наташа сильно переживает, она не хочет , чтобы Андрею было больно. Она спрашивает саму себя :"... простит ли он меня когда-нибудь? Не будет он иметь против меня злого чувства?" Это ее гнетет и не дает спокойно жить. Ей тяжело и она в полном отчаянии. Им не быть с Андреем теперь никогда,она это понимает и не может в это поверить. после смерти Андрея, Наташа еще долго не может прийти в себя и винит себя в этом. Ее измена принесла мучение и ей, и многим близким и родным, кто ее уважал и любил. 

   
    
   

 

 

Объяснение:

ДЖИМ ҐУДЗИК І МАШИНІСТ ЛУКАС

Глава перша, у якій історія починається

Країна, у якій жив Лукас-машиніст, називалася Усландія та була дуже маленькою.

Навіть виключно маленька порівняно з іншими країнами, Німеччиною, наприклад, чи з Африкою, чи з Китаєм. Будучи десь рази в два завбільшки нашої квартири, вона переважно складалася з гори з двома верхівками, одна нижча за іншу.

Гору оповивали усілякі дороги з малесенькими мостами та переїздами. Крім того, малося залізничне сполучення, вельми звивисте. Рейки вели крізь п'ять тунелів, вздовж та поперек прокладених крізь гору та дві її верхівки.

Були в Усландії, звісно, і будинки: один звичайний, а інший – із крамничкою. Ще до будинків відновилася маленька будівля залізничної станції, що стояла біля підніжжя гори. У ньому жив Лукас-машиніст. А наверху, на горі між двома верхівками, стояв замок. Так що країна була забудована ґрунтовно. Більше в неї нічого не вміщувалося.

Так, ось що може бути важливим: поводитися там треба було обережно, щоб не порушити державний кордон, бо інакше миттєво промокли б ноги, адже Усландія була ще й островом.

Острів цей лежав посеред безкрайого океану, і хвилі, великі й маленькі, день та ніч поспіль, шиплячи, омивали усландські кордони. Іноді, щоправда, океан бував тихим і рівним, так що в ньому по ночах віддзеркалювався місяць, а днем – сонце.

Кожного разу це було по-особливому красиво та святково, і Лукас-машиніст завжди присідав на берег та милувався. До речі, чому острів називався саме Усландією, нікому не відомо. Проте це напевно колись буде досліджено.

Отже, тут жили Лукас-машиніст та його особистий локомотив. Локомотив звали Еммою, це був добрий, хоча й, мабуть, дещо старомодний тендер. До того ж він був дещо товстуватий.

Зараз, звісно, хтось візьме й запитає:

– А нащо ж у такій малесенькій країні ще й локомотив здався?

Так же локомотивному машиністові локомотив необхідний, бо інакше на чому ж йому їздити? Може, на ліфті? Але тоді він уже буде ліфтер. А справжній локомотивний машиніст хоче бути тільки локомотивним машиністом, і більш ніким. Крім усього іншого, в Усландії й ліфта ніколи не було.

Лукас-машиніст був невисоким та дещо огрядним, і його анітрохи не хвилювало, вважається локомотив потрібною річчю чи ні. Він носив робочого комбінезона та кашкета із козирком. Очі в Лукаса були сині, як небо над Усландією в сонячний день, а обличчі та руки – майже зовсім чорними від мастила та кіптяви. І хоча він щодня мився особливим милом для локомотивних машиністів, кіптява так і не сходила. Вона дуже глибоко в'їлася до його шкіри, тому що на роботі Лукас багато років заново бруднився щодня. Коли Лукас сміявся – а робив він це часто, було видно, як блищать його чудові білі зуби, якими він міг розколоти будь-який горіх. Крім того, Лукас носив у лівому вусі маленьку золоту сережку в формі кільця та палив коротеньку товсту люльку-носогрійку. Хоча Лукас не вирізнявся великим ростом, силою він володів неабиякою. Наприклад, якби він захотів, то залюбки зав'язав би залізного прутка на бантик. Але ніхто достеменно не знав, скільки в ньому сили, бо він любив мир та спокій, і йому було ні до чого цю силу показувати. До всього іншого Лукас був пречудовим майстром із… плювків. Так-так! Він цілився так точно, що гасив запаленого сірника на відстані трьох із половиною метрів. Але це ще не все. Він умів плювати так, як не зумів би, мабуть, ніхто на світі, і знаєте як?

ответ:Дон Кихот» — это одновременно пародия на рыцарский роман и правдивое описание испанской жизни XVII века. Этот роман рассказывает о курьёзных приключениях разорившегося дворянина Алонсо Кихана, который, начитавшись рыцарских романов, вообразил себя защитником униженных и обездоленных — благородным рыцарем. Книжный мир рыцарских романов сливается для главного героя с миром реальным, жестокость и несправедливость которого он не может понять. В странных, нелепых поступках Дон Кихота проявляется гораздо больше человечности, гуманности и благородства, чем в поступках казалось