Всякое ли преступления можно оправдать войной ? (по повести "живи и помни")

андрей гуськов не выдержал испытаний жизни.  

и нет теперь его бегству оправдания, которое он видел  

в будущем ребенке.  

он думал, что народившаяся жизнь заменит загубленную,  

избавит его от мучительных уколов совести за бесполезно  

сгоревшее существование.  

смертью жены и не родившегося ребенка карает  

автор героя.  

бывает наказание смертью, а бывает- жизнью.  

так вот андрей вынужден жить.  

но жить пустым, загнанным, озверевшим.  

любая смерть лучше такой жизни.  

а вина андрея в том, что он в тяжелое время отбился  

от людей.

  в произвидении песнь о вещем олеге , в момент того как   олег при встрече с старцем ,далее хорошо описывается то как он прощался с конем: олег, усмехнулся однако чело   и взор омрачилися думой.в молчаньи ,рукой оперевшись на седло, с коня он слеззает угрюмый. и верного друга прощальной рукой .и гладит и треплет по шее крутой. говорится о том что князь любил коня,не хотел прощаться, но дабы избежать смерти, плачевно попращался с конем.но все же приказал холить и лелееть коня до самой его смерти.хоть сам к коню и не подходил

образ матері у творах т. шевченка

маті це їй ми завдячуємо своїм життям, своїми радощами й перемогами, усім, що маємо в житті. мабуть, саме тому тема матері завжди була, є й вічно залишатиметься у творчості наших письменників. т. шевченко теж звертався до цієї теми.

образ матері у творах т. шевченка — це образ жінки-страдниці, жінки, яка не мала змоги бути разом із дитиною, бо була кріпачкою й повністю залежала від наказів пана. жінка за часів т. шевченка була безправною людиною, яка зазнала гніту як кріпачка і знущань у родині, бо не у всіх були гарні й добрі чоловіки, а тому і в родині їм жилося не краще. у поезії "якби ви знали, паничі" поет з болем пише:

там матір добрую мою

ще молодую — у могилу

нужда та праця

не маючи змоги доглядати дитя, мати-кріпачка брала його на панщину немовлям або залишала вдома на більш-менш старших дітей. у поезії "сон" ("на панщині пшеницю жала") стомлена матір мріє про інше майбутнє для свого сина, її любов до сина безмежна і, незважаючи ні на що, безмежна віра, що колись настане такий час:

і сниться їй той син іван

і уродливий, і багатий,

не одинокий, а жонатий

на вольній, бачиться, бо й сам

уже не панський, а на волі.

доля жінки-матері у т. шевченка зображена по-різному: це й катерина — матір, що, не витримавши тяжких випробувань долі, накладає на себе руки; це й ганна, яка, спокутуючи свій тяжкий гріх, все життя працювала в родині сина, любила його мовчки, жертовно. сам поет, що так мало зазнав материнської любові, вірив у кращу долю і матері, і дитини:

і на оновленій землі

врага не буде, супостата,

а буде син, і буде мати,

і будуть люди на землі.

безталанну долю української матері-кріпачки поет підносить до найвищих висот, він схиляється перед її образом, як людство схиляється в поклоні перед образом матері божої. для т. шевченка жінка-матір — це уособлення і пречистої діви марії, і матері-україни. це узагальнюючий образ усіх матерів. т. шевченко відштовхувався від ідеалів, від біблії, бо марія — символ глибокого й прекрасного материнства, перед чим поет благоговів усе життя: марія — святість, божественність, і матір — рідна матір, матір-земля, ненька-україна.