Написать развёрнутый ответ по (6 класс) как вы думаете, почему, размышляя о судьбе народа, поэт особо говорит о родном языке? почему, пока жив язык, жив народ? подготовьте развёрнутый ответ на этот вопрос. , 20

Каким бы малым ни был мой народ,
Он все равно меня переживет.
                                                     Кайсын Кулиев

  
Балкарский поэт Кулиев говорит именно о родном языке,потому что балкары-это малый народ,родной -это  язык карачаевцев и балкарцев. На этом языке разговаривают только карачаево-балкарцы.Поэт говорит о том,как важно беречь народные традиции,говорить на языке предков и следовать их устоям.Бережное отношение к языку,передача его от поколения к поколению,ведёт к сохранению народности.Пока люди говорят на родном языке,до тех пор жив этот народ.Если люди перестанут разговаривать на своём языке,то язык станет мёртвым,как латынь,а народность исчезнет,пропадут традиции и корни народности уйдёт в историю.

1)Подарунок маленькому хлопчиковi.                                                                2)Один безногий солдатик.                                                                               3)Солдатик закохався в прекрасну балерину.                                                   4)Ревнощi злого троля.                                                                                     5)Солдатик загубився.                                                                                       6)Олов"яний солдатик знайшовся i знову зустрiв своє кохання.                         7)Маленький хлопчик кинув солдатика в пiч,а протяг вiдправив туди i балерину.                                                                                                         8)Шматочок олова у виглядi сердечка...                

Объяснение:

Жили колись двадцять п’ять олов’яних солдатиків — двадцять п’ять рідних братів, бо народилися вони від однієї старої олов’яної ложки. Рушниці в руці, обличчя прямо, а мундири червоні з синім — дуже гарні!їх одержав хлопчик в день свого народження і одразу ж почав розставляти їх на столі.Всі солдатики були подібні один до одного, лише двадцять п’ятий відрізнявся від своїх братів: у нього була тільки одна нога. Його виливали останнім, і олова на нього не вистачило. Його поставили на стіл. Ні, подумайте тільки, які чудеса трапляються на світі — олов’яний солдатик опинився в тій самій кімнаті, де був раніш; він бачив тих самих дітей, і ті самі іграшки стояли на столі і розкішний палац з чарівною маленькою балериною. Вона ще трималась на одній нозі, а другу відкинула високо в повітря. Вона також була непохитна. А олов’яний солдатик розтанув у грудочку, і коли робітниця другого дня вигрібала золу, вона знайшла у пічці олов’яне серце. Від балерини залишилася тільки троянда, та й та почорніла, як вугілля.