На основе данного произведения опишите свое понимание сути милостыни в россии в соответствии с парадигмами. уточните современное понятие благотворительности. милостыня вблизи большого города, по широкой проезжей дороге шел старый, больной человек. он шатался на ходу; его исхудалые ноги, путаясь, волочась и спотыкаясь, ступали тяжко и слабо, словно чужие; одежда на нем висела лохмотьями; непокрытая голова падала на он изнемогал. он присел на придорожный камень, наклонился вперед, облокотился, закрыл лицо обеими руками — и сквозь искривленные пальцы закапали слезы на сухую, седую пыль. он вспоминал он, как и он был некогда здоров и богат и как он здоровье истратил, а богатство роздал другим, друзьям и и вот теперь у него нет куска хлеба — и все его покинули, друзья еще раньше неужели ж ему унизиться до того, чтобы просить милостыню? и горько ему было на сердце и стыдно. а слезы все капали да капали, пестря седую пыль. вдруг он услышал, что кто-то зовет его по имени; он поднял усталую голову и увидал перед собою незнакомца. лицо спокойное и важное, но не строгое; глаза не лучистые, а светлые; взор пронзительный, но не злой. — ты все свое богатство роздал, — послышался ровный но ведь ты не жалеешь о том, что добро делал? — не жалею, — отвечал со вздохом старик, — только вот умираю я теперь. — и не было бы на свете нищих, которые к тебе протягивали руку, — продолжал незнакомец, — не над кем было бы тебе показать свою добродетель, не мог бы ты в ней? старик ничего не ответил — и задумался. — так и ты теперь не гордись, бедняк, — заговорил опять незнакомец, — ступай, протягивай руку, доставь и ты другим добрым людям возможность показать на деле, что они добры. старик встрепенулся, вскинул но незнакомец уже исчез; а вдали на дороге показался прохожий. старик подошел к нему — и протянул руку. этот прохожий отвернулся с суровым видом и не дал ничего. но за ним шел другой — и тот подал старику малую милостыню. и старик купил себе на данные гроши хлеба — и сладок показался ему вы кусок — и не было стыда у него на сердце — а напротив: его осенила

За каждую, да-да, за каждую милостыню, будь то кусок хлеба или копеечка, православный обязан 40 раз прочесть молитву "За милостыню творящих", а коли неведомы её слова тебе, читай столько же раз "Отче наш", так учили в церковно-приходской школе мою прабабушку более ста лет назад.
А ещё, говорили ей, не ищите выгоды в по и не берите лишнего, даже, если вам подают. 
И пусть не тревожит стыд того алконафта, что стоит перед магазином и плюёт в след давшему меньше 10 рублей, и пусть не знает он ни одной молитвы и не заморачивается узнать, хоть  и каждый день ходит в церковную трапезную за даровой похлёбкой, всё равно, буду подавать, ведь это самоутвердиться для дающего.

“джури козака швайки” характеристика героїв “джури козака швайки” характеристика героїв – санька, грицька та інших героїв викладена в цій статті. також вам може аналіз твору “джури козака швайки”. “джури козака швайки” характеристика героїв дід кудьма – таємний вихователь вовків, наділений божим даром, книжник і цілитель, який знає таємниці минулого й майбутнього, людської душі й людської історії. він причетний до всього, що діється, й водночас не діє ніде, бо кожен має сам обирати й вибудовувати свою долю. та саме життя волхва кудьми автор ставить за приклад як своїм героям, так і читачам: «гарне життя прожив. важке й чисте. може спокійно дивитися в очі пращурам своїм». дід кібчик основу його характеру складає внутрішня потреба повністю реалізувати себе на користь ближнім, передати накопичений за довге життя досвіт і мудрість, озвучує основні поєднуючі ідеї в творі та слугує своєрідним каталізатором дії (гуртує ватаги, знаходить місце для фортеці, вигадує всілякі військові хитрощі демка дурна сила одним із головних образів повісті є й демко дурна сила, напрочуд сильний фізично та не надто метикуватий онук діда кібчика. демкова доля – це приклад того, що сили доброї людини можуть бути витрачені на марне та зле через її недосвідченість, і водночас вона засвідчує глибоку людяність і справедливість наших пращурів. юзеф тишкевич служить двом хазяїнам: панові кобильському та татарському вельможі іслам – беку, навіть має його охоронний знак, наводить татар на українські села, продає татарам відомості про козаків, грабує та вбиває в плавнях одиноких добичників (з дозволу і покровительства пана кобильського), підступний і жорстокий, хитрий, скупий, ниций, брехливий дбає лише про власні інтереси. загинув, коли втікав з поля бою, від стріл татар “джури козака швайки” характеристика пилипа швайка уміння, майстерність, хист вольові якості почуттєві якості кращий козацький вивідник (розвідник) землі переяславської; знає мову і звичаї татар, має серед них вірних людей; ходить безшумно, безшелесно; наче нікуди не дивиться, а все бачить; бездоганно володіє зброєю і тримається на коні. сміливий, розумний, спостережливий, витривалий, кмітливий, відважний, рішучий; звик покладатися лише на себе. вірний товариш, турботливий і уважний до хлопців і братчиків, поважає літніх козаків, дослухається до їхніх порад; любить рідну землю, гарно її знає, захищає від ворогів. справжній лицар, який щиро служить своєму народові, товариству “джури козака швайки” характеристика санька і грицика санько грицик соціальне становище єдиний син у матері, яка його дуже любить і опікає став круглим сиротою після набігу татар на село, живе у сім’ях односельців і пасе сільську череду, за що його годують, одягають і прихисток по черзі жителі села. чим займалися у воронівці наглядав за курчатами пасе селянську і панську худобу, лише його любить і слухає страшний бугай петрик риси характеру мрійливий, спокійний, розважливий жвавий, непосидючий, запальний, рішучий, щирий виняткові здібності неабиякий ворожбит, має рідкісний дар: уміє подумки віддавати накази й навіювати має зіркі очі. не дає себе одурити друзі-підлітки, які долею випадку вимушені шукати щастя поза рідним селом воронівкою. самостійні, наполегливі, сміливі, спостережливі, кмітливі, відчайдушні; володіють шаблею (дерев’яною), гарно на коні тримаються. «ми не діти, – набурмосився грицик. – ми з лука вміємо стріляти, правда ж, саньку? і на шаблях б’ємося. і підкрадаємося так, що ніхто й не побачить». ставши на свій шлях, хлопці вже не мають вибору, бо кожний крок веде все далі й далі від узвичаєного мирного життя до сповненого тривог і дорослої відповідальності козакування.

джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

в романе а. с. пушкина «евгений онегин», как и в одноименной опере п. и. чайковского, есть две самые сильные сцены, потрясающие читателя и зрителя. это последняя встреча татьяны и онегина и гибель ленского на дуэли. на наших глазах происходят две трагедии, с которыми трудно смириться. хочется перевернуть страницы и вернуться назад, туда, где онегин влюблен и счастлив обретенным смыслом жизни, (почти как ленский в свое время), а юный поэт еще жив, и никто не помышляет о дуэли, о смерти.что мог бы «свершить для света» владимир ленский, если бы не был убит на дуэли? пушкин, прощаясь с ленским, тоже думал о его возможной судьбе. «красавец, в полном цвете лет, поклонник канта и поэт», мог бы со временем стать философом, ученым, настоящим, серьезным поэтом.ведь сам пушкин тоже когда-то писал романтические стихи, был легкомыслен и вспыльчив. годы, опыт сделали бы пылкого юношу мудрей, он нашел бы свою дорогу в жизни, встретил бы многих хороших и интересных людей, свою настоящую любовь, узнал бы настоящую, а не книжную жизнь. дальше пушкин рисует для ленского картину возможной заурядной жизни, в которой бы герой жил «в деревне, счастлив и рогат, носил бы стеганый халат», «пил, ел, скучал, толстел», пока «скончался б посреди детей, плаксивых баб и лекарей». могло бы быть и так. его страдальческая унесла с собою святую

но как бы там ни было, если бы ни дуэль — у ленского впереди была бы целая жизнь. как бы она ни сложилась, это лучше нелепой смерти в восемнадцать лет.это татьяна и онегин. их тоже счастье обойдет стороной. но вряд ли бы они хотели поменяться судьбою с ленским.