Краткое содержание тайна третьей планеты, для читательского дневника, буду !

Пословицы к книге тайна третьей планеты

А диплом ты случайно не пишешь? Или кандидадскую?
Очевидно, что только желание еще и еще раз объявить именно общество в его тлетворном влиянии на личность, и на личность Печорина в том числе, а также нежелание искать какие-то подводные течения в замысле автора в конце концов увели всех в сторону столь однозначного истолкования центральной фигуры романа Лермонтова "Герой нашего времени". Ярким примером непонимания может служить суждение о Печорине Авдеева, написавшего Целый роман "Тамарин", который должен был развенчать этот тип: "...Господи! разве можно винить писателя за то, что плохо мыслящие люди приписывают ему жалкий кругозор бедного своего понимания. Разве можно винить Лермонтова за то, что люди его поколения, а и следовавшего за ним поколения, приняли сатиру его за идеал и спешили наперерыв представлять из себя Печориных. " (Висковатов. С. 320). А ведь роль подтекста в классической литературе огромна, но особенно поражает пробивающаяся яркость сквозь самые сдержанные тусклые краски.
Так, по мнению исследователя И. Нетбая, "...в России 1839 года, когда, кажется, уже окончательно не подлежат реставрации мечты о свободе, равенстве, братстве, которые основательно захоронены под обломками французской революции и расстреляны в декабре 1825 года на Сенатской площади, когда иссяк живительный источник, в свое время питавший бойкую и жизнерадостную музу Пушкина, новое время неизбежно рождало новые образы. И эти образы были не самые жизнеутверждающие... "
полностью

Перше вбивство відбулося із заздрощів. Каїн позаздрив, що Авеля Бог оцінив вище за нього гаємо той же гріх: егоїстичне бажання будь-яким шляхом наблизитися до Творця, навіть шляхом вбивства.
Біблійна легенда породила велику кількість легенд, трагедій, романів, а також живописні і скульптурні художні твори. Вони були зайняті розробкою мотивів поведінки Каїна, пов’язували легенду про Каїна зі скорботою людини, вперше задумуючись над проблемами смерті і безсмертя, добра і зла, свободи волі, всеблагості і всемогутності Бога. Злочин Каїна вони поєднували з болем людини, який вперше зневажив покірних і слухняних, обурився проти слабкої природи людини, „раба Божого”. В залежності від того, що стимулювало розробку цієї біблійної легенди, її інтерпретації видвигали різні основні мотиви в поведінці і характері Каїна і давали різні значення образа Каїна і його жертви.
Легенда про Каїна виникла на ґрунті двох соціально-промислових формацій – землеробської і скотарської. Біблія відносить цю легенду до перших днів існування світу. Але виникла вона, треба думати, в період, коли євреї ще не посіли на землі і займалися скотарством. Скотарське плем’я легендою про Каїна і Авеля мотивувало віру в те, що Бог надає перевагу скотарю ніж землеробу і що землероб – початок всіх бід і зла, джерело гріха і Божого гніву. В Біблії немає ніяких доказів на винність Каїна перед Богом. Вина його полягає в тому, що він надав перевагу землеробству ніж скотарству.
Як вже згадували, легенда ця виникла на ґрунті боротьби двох економічних укладів в період їх протиставлення існуванню та обставина, що Каїн і Авель зображені братами, представляє собою політичний прийом, підсилюючий антитезу. Кара означала засудження Каїна на вічне блукання. Каїн – землероб бажав некочуючого життя, він противився частому переходу скотаря з місця на місце.
Легенді про Каїна і Авеля було приділено багато уваги в світовій літературі. Спочатку в середньовічних містеріях, але це були тільки сцени біблійного тексту. Але з деяким часом цей текст був розвинений і туди увійшли інтермедії. Пізніше з’явилися драми і поеми про Каїна і Авеля. Ці твори були присвячені факту братовбивства і прославлення Авеля. Навіть назви деяких із них були пов’язані з іменами Авеля і Каїна.
„Історія Каїна і Авеля знайшла своє відображення й у світовій літературі, й у вітчизняній класиці. Це поема Джорджа Байрона „Каїн”, поема Івана Франка „Смерть Каїна”; про обох братів писав Шарль Бодлер („Каїн”). В багатьох творах українських класиків світової літератури, в сучасних нам письменників згадуються обидва брати, але переважно – це Каїн, перший вбивця на землі”[1, 30].
Ще до цього ряду можна додати С.Гесснера „Смерть Авеля” і В.Шекспіра „Гамлет”, в якому автор звертається до традиційного образу Каїна, І.Котляревського „Енеїда”, де знаходимо порівняння Енея з Каїном; також знаходимо цей образ в творах П.Воронька, І.Драча, Лесі Українки, М.Старицького, О.Забужко, В.Простопчука, П.Куліша та ін.
Зображували також Каїна і Авеля художники зі світовою славою: Дітріх, Корреджіо, Тиціан, Тінторетто, Рубенс, Рембрандт та ін.
В світовій літературі „Авель (ім’я багатозначне; головніші з них такі: пастух, син, подух, пара, туман, туманний, сумовитий, сумний) хвилевий або тимчасовий. Сучасна наука відкриває погляд, що ім’я Авель походить від слова „марнота”, „нікчемність” або „порожність”)... Він був богобійний, праведний та на противагу Каїнові являє собою зразок богомольця-поклонника, який був до вподоби Господові „[2, 12].
Каїн тлумачиться як (набутий, надбаний). За свій гріх убивства Каїн був приречений на вічні муки. 
Тому легендарно-міфологічний матеріал дозволяє зосередити увагу на дослідженні людського світу у всіх його різноманітних виявах і станах, маючи узагальнений сенс і значення, будучи своєрідним концентратом загально-культурної пам’яті, він забезпечує відбиття основних ідей і проблем епохи, до якої він належить, і головне, органічно входить до системи художньо-філософського мислення подальших епох розвитку людства.
І саме завжди особливий інтерес до біблійного сюжетно-образного матеріалу гається в переломні періоди життя суспільства. На порозі ХХ сторіччя виникають нові літературні версії традиційного матеріалу.