Существует ли какая-либо преемственная связь цикла "на поле куликовом" с "задонщиной" или поэт опирался на другие источники? ​

Так трагедія наближається до фіналу. На смерть, нехай "тимчасову", йде Джульєтта, яку вже вирішено віддати графу Парісу. Тут треба додати, що наречений цінує наречену і прихильний, до неї, він красень, багатій і аристократ. Батьки обрали для доньки найкращого серед кандидатів у чоловіки, ми з цим цілком згодні. У Паріса є тільки один недолік: Джульєтта любить не його. Паріс здобував за звичаєм прихильність батьків, а треба було — дочки. Отже, молодий граф молодий тільки за віком, а насправді старий. Не за віком, звісна річ. Отже, і Паріс, і Тібальт, і навіть життєрадісний Меркуціо з його творчою снагою та гумором — всі вони супротивники наших молодих героїв...

По смерті Ромео і Джульєтта, "медовий місяць" яких був такий короткий і гіркий, обидві ворогуючі родини зібралися біля спільної могили, де поруч, як не прийшлося за життя, спочиватимуть їхні діти.

Ми не знаємо, чи є у них інші спадкоємці, чи, може, перервався рід.

Та це й неважливо. Важливо те, що перемога молодих відбулася, гірка і страшна, але звершилося: Монтеккі й Капулетті об'єдналися, вони тепер "кревні" і згасла столітня і безглузда ворожнеча.

Перемога!

Але, немає на світі більш сумної повісті, ніж повість про Ромео і Джульєтту...

Хороший вопрос) ну, думаю, потому, что стремительное развитие культуры в xix веке позволило ей занять одно из ведущих, почетных мест в мировой культуре. ученые и художники россии внесли огромный вклад в сокровищницу мировой науки, художественного творчества. именно в xix веке российская художественная культура стала классической, создав совершенные образцы и произведения, на которые ориентировались многие поколения. подъем культуры во второй половине века был настолько мощным, что дал основания называть это время «золотым веком» культуры