Какая тема повести о житии и о храбрости благородного и великого князя александра невского

Відповідь:

У часи Давньої Греції постійної театральної будівлі не було. Театр розміщувався під відкритим небом і в деяких містах для цього  використовували центральну площу, на якій ставили поміст для глядачів, в інших містах - галявин з схилами пагорбів, які оточували цю галявину. Класичний театр складався з трьох частин: театрону, орхестри і скене.

Орхестра – це круглий або підковоподібний  утрамбований майданчик, що доходив до першого ряду  місць глядачів і відділявся від них невисокою мармуровою балюстрадою. Посередині орхестри знаходився жертовник Діонісія, на якому перед виставами приносили жертву. На  орхестрі виступали хор і актори .

Театрон (від слова «теаомай» — «дивлюсь») – це місця для глядачів, розташовані на схилі пагорба. Їх вирубувалися прямо в скелі або прокопувалися в землі й накривалися зверху дерев'яними дошками, а пізніше - кам'яними чи мармуровими плитами.  

Скене (намет для переодягання акторів) — спочатку справді була наметом, а пізніше дерев'яною, потім кам'яною або мармуровою будівлею, що знаходилася за заднім, зрізаним боком орхестри. Вона представляла собою єдину в театрі закриту частину, мала вигляд палацу, повернутого фасадом до глядачів, оздобленого колонами, скульптурами та іншими прикрасами. Фасад також був своєрідним резонатором, що сприяв посиленню звука. Скене мала троє дверей, через які актори виходили під час дії, поверталися до скене, щоб змінити маски.  У ній також зберігався акторський реквізит.

В українську мову увійшли терміни, які в часи античності звучали як скене (сучасна сцена) і орхестра (на даний час оркестр). Але значення їх сьогодні змінилося, тому що на сцені  виступають актори, а оркестр – це колектив музикантів, призначений для спільного виконання різних музичних творів.  

Пояснення:

За тисячоліття існування людства завжди хотілося дізнатися, а що ж найкращого зробили ми, люди, у цьому світі, чим можемо пишатися, що може виправдати наше існування на землі. І одним із найвищих проявів людського духу прийнято вважати давньогрецьку трагедію. Театр в Елладі був надзвичайно важливим засобом виховання найширших мас народу (демосу), тому ним опікувалися правителі Еллади, а драматургів дуже шанували. Коли одного разу Евріпіду під час вистави глядачі почали радити викинути одну зі сцен із п’‎єси, він вийшов на орхестру і сказав: «Ви сюди прийшли не для того, щоб учити мене, а для того, щоб я вчив вас