Как проводить слого-звуковой анализ слова три и пять 1 класс !

Разложить на звуки и все

Три́→[тр'и] 1 слог
т [т]: согласный, парный, глухой, парный,твёрдый
р [р']: согласный, непарный, звонкий, парный,мягкий
и [и]: гласный, ударный

3 буквы, 3 звука

Пя´ть [п'ат'] 1 слог
п [п'] - согл,парный, глухой, парный, мягкий
я [а] - гласный, ударный
т [т'] - согл,парный, глухой, парный, мягкий
ь - не имеет звука

4 буквы,3 звука

Историческая повесть Гоголя «Тарас Бульба» рассказывает о временах казачества на Руси. Писатель прославляет казаков - смелых воинов, настоящих патриотов, веселых и вольных людей. 
    В центре произведения – образ казака Тараса Бульбы. Когда мы встречаемся с ним, то это уже довольно пожилой человек, имеющий двух взрослых сыновей. Но Бульба еще очень крепок физически, до последней капли крови предан казачьему товариществу. Именно жизнь в Запорожской Сечи – отчаянные битвы во славу земли русской и бесшабашное веселье в мирное время – для героя является идеалом жизни. 
    И именно такой жизни он желает своим сыновьям. Тарас гордится Остапом и Андрием, предрекает им большое военное будущее. Как только юноши вернулись из бурсы, герой тут же повез их в Запорожскую Сечь – чтобы они «отведали настоящей жизни». 
    Поначалу Бульба, уважаемый и авторитетный среди товарищей казак, как бы отходит на второй план. Во время битв с поляками все чаяния героя направлены на сыновей. И они оправдывают надежды старого отца – бьются, как настоящие воины. 
    Но наступает час, когда и Тарасу приходится проявить всю свою доблесть. Он становится атаманом той части казаков, что решили отвоевывать плененных поляками товарищей. И Бульба бьется, как в лучшие годы своей жизни. Мало кто догадывается в этот момент, что на душе у него огромный камень – Андрий оказался предателем, из-за любви перешедшим на сторону поляков. 
    Герой не мог и никогда бы не смог простить сына. «- Так продать? продать веру? продать своих?» - Бульба не может понять, как такое возможно. Андрий становится для него позором – его сын предал казачье товарищество, родную землю. Для героя это самый страшный грех, наказанием за который может быть только смерть. И Тарас собственноручно убивает младшего сына – патриот побеждает в этом человеке отца. Этот факт показывает, насколько огромна любовь героя к своей родине. 
    Но на этом повесть не заканчивается. Не заканчиваются и муки Тараса. Ему суждено потерять и второго сына – Остапа, казненного врагами. После этого герой посвятил свою жизнь одному – мести врагам, борьбе с ними до последней капли крови. 
    Тарас принял руководство одним из казачьих полков в огромной армии, сражающейся с поляками. И во всех битвах казаки героя были в числе лучших. А затем, когда генералы согласились на мир с «проклятыми ляхами», Тарас один «гулял по всей Польше с своим полком, выжег восемнадцать местечек, близ сорока костелов и уже доходил до Кракова». Это продолжалось до тех пор, пока герой не попал в плен. Но и под угрозой смерти, связанный, он продолжал своим. 
    Последними словами Бульбы были слова о силе и могуществе его родине: «…узнаете вы, что такое православная русская вера! Уже и теперь чуют дальние и близкие народы: подымается из Русской земли свой царь, и не будет в мире силы, которая бы не покорилась ему!..» Сам же автор восхищается своим героем – истинным сыном земли русской: «Да разве найдутся на свете такие огни, муки и такая сила, которая бы пересилила русскую силу!» 
    Восхищаемся Тарасом и мы, читатели. Этот герой нам любить и уважать свою родину еще больше. Это ли не самое лучшее доказательство патриотизма самого Бульбы?

Із давніх давен постає

Питання людства: «Хто ми є?»

І «Звідки ми?», й «Куди йдемо?»

Про все це в 1 міфах ми вчимо:

Як із хаосу виник світ,

І як людський почався рід.

Існує версія стара

У єгиптян про бога 2 Ра ,

А у слов’ян же 3 Сварог -

Створив весь світ і весь народ.

Індійці ж всі, святі і грішні,

Уклінно Брахмі, Шиві й Вішну

Несуть подяки словеса

За землю, й воду, й небеса.

Та добре знаємо ми з вами,

Що предка нашого 4 Адама

Господь з ребра свого створив,

До раю двері всі відкрив,

Але Адам в нім не зумів

Робити те, що Бог велів,

Віддав спокусі перевагу

Й від Бога відвернув увагу.

Отак один-єдиний вибір

До пекла й раю робить вимір.

Цікаві міфи нам античні:

Боги й герої симпатичні

З дитинства нам усім знайомі,

Їх добре знають в кожнім домі:

Зірки, планети, і квітки,

Картини, статуї, книжки —

Хто в їхніх назвах не впізна

Богів античних імена?

І знов читають залюбки

Усі: й дорослі, й малюки, —

Як щастя прагнув для людей

Титан могутній 5 Прометей ,

Як людям зменшив він страждання,

І шлях відкрив їм до пізнання

Тираноборець нескорений —

Це приклад для людей священний

Найблагородніших ідей

Й самопожертви для людей.

То ж не згасімо той вогонь

Байдужим холодом долонь!

Та звивисті людські дороги,

І запорука перемоги —

Долати безліч перешкод,

Аби радів тому народ.

І подвиги усі 6 Геракла

(Аби лиш воля не зачахла

В душі людини назовсім) —

То приклад кращий нам усім!

А ще читаєм залюбки

Кумедні і смішні 7 байки —

Цікаві всі оті історії

Створив у формі 8 алегорії

Давним-давно мудрець

9 Езоп

Зашифрував мораль у ній він, щоб

У розповідках розважати,

Але водночас і повчати.

Він вчинки всі нещирі, ниці

Нам викрив в образі 10 Лисиці

І в легковажної 11 Цикади

Впізнаємо людські ми вади,

А Хліборобовії діти

Навчать, як в злагоді нам жити.

А потім в байці знову й знову

Звучить для нас Езопа мова,

І в алегорії тій самій

Напише Федр, а потім Бабрій.

(Причому вперше 12  Федр напише

Свої байки у формі вірша.)

І вже немов окрема сцена

Байка встає у 13 Лафонтена .

У ній і Леви, і Вовки

Себе картають залюбки.

Та їх провина лиш зросла

Для кари бідного 14 Осла ,

І розсудити все тверезо

Нам до антитеза ,

Якою автор скористався,

Бо в байці тій він намагався,

Аби виразніші були

Оті прості й слабкі Осли,

Й могутні Леви, й всі чумні.

(Та хворі всі вони чи ні?)

Привабливо Езопа мова

Звучить у дідуся 16 Крилова .

У тих байках сумне життя

В нас викликає співчуття,

І хочеться, щоб грубий 17 Вовк

На всі віки зовсім замовк,

І бідолашного Ягняти

Не смів щоб більше він чіпати!

І щоби байка так впливала,

Що на землі б гріхів не стало,

Й полікували б наші вади

Всі мудрі байкарів поради!

Ще насолоду від читання

І 18  Чехова оповідання

Дарують кожному із нас,

Бо розповів він без прикрас,

Чому міняв в розмові тон

Городовик- 19 Хамелеон ,

І як принизився 20 Тонкий,

Дізнавшися, що чин — Товстий.

І гумор весь той делікатний

Для слуху нашого принадний,

З усім ми згодні, та хіба

Так легко вичавить раба,

Який живе в душі людській

Й несе свою печать на ній,

Доки прийде різдвяне чудо

І все на краще змінить всюди…

У все це 21 Діккенс вірив свято

І написав про це багато,

Натомість ми читати в змозі

Його « 22 Різдвяну пісню в прозі»,

І зовсім нам всім не байдуже,

Що станеться з героєм 23 Скруджем .

Ми раді, що 24 Ебенезер

Душею ще не зовсім вмер.

Ось так на нас усіх впливає

І душу, й розум розвиває

Художній твір і його автор.

То ж варто нам читати? Варто!