Кому а.с пушкин посвятил следующие строки ? молю святое провиденье: да голос мой душе твоей: дарует то же утешенье , да озарит он лучом лицейских ясных дней!

Пушкин посвятил близкому другу лицеисту И. Пущину.

И.Пущину.100%.Знаю с садика :)))

ой это мой самый любимый рассказ!  

маленький принц- это разносторонний рассказ.

1 сторона: "мы в ответе за тех, кого приручили." это высказывание учит нас тому, чтобы ухаживать за теми, кого мы приобрели(т.е. например кошку или собаку)

2 сторона: этот рассказ о дружбе автора с маленьким принцем, о том какие "тонкости" автор замечал в маленьком принце: "стоит необыкновенный какой-то малыш и серьёзно меня разглядывает" и т.д.

3 сторона: автор описал и дружбу маленького принца с розой и с лисом.хотя его роза была самой обычной розой, маленький принц не разлюбил ее, такую, какая она есть

4 сторона: самая главная цель рассказа- показать нам, что не нужно сильно углубляться во взрослую жизнь, нужно в какой то степени всегда оставаться ребёнком. и тогда все будет

Незвичайне викрадення (за оповіданням О'Генрі "Вождь червоношкірих")

Викрадення людини, тим більше неповнолітньої, з метою одержання викупу є тяжким злочином, за законами деяких штатів США воно карається на смерть.

Проте навіть електричний стілець був би принадніший для "двох злодіїв" від тої страшної кари, якій піддав їх маленький хлопчик із найзаможнішої родини міста.

Уявіть собі хлопця — стовідсоткового американця, який не знає, куди подіти ті самі якості, що вели його предків преріями та горами Дикого Заходу та змушували битися з індіанцями. А навкруги — спокійне життя людей, які забули героїчне минуле й потихесеньку складають долар до долара.

Так молодший Дорсет став "хворобою" Вершини (так звалося місто). Тож коли він зник, містечко відчуло полегшення, і ніхто не забив на сполох. І тато Ебенезер Дорсет також не дуже сумував, бо вже отримав листа, з якого зрозумів, що дитина жива, а в іншому поклався на Бога та характер синочка.

Переказувати ті халепи, у які ускочили Білл і Сем у гонитві за грошима, мені не слід. Бо тоді і ви почнете співчувати людям, що скоїли найтяжчий злочин за законами Сполучених Штатів.

Тим більше, що замість того, щоб отримати гроші, вони були змушені їх сплатити. Що ж до хлопця, то це були найкращі дні його життя: він жив у наметі, вогнище давало йому світло й тепло, він грав, як й годиться хлопцеві десяти років, який ще не знає, що долар — найвища цінність у світі.