Сказка о мёртвой царевне и семи богатырях

Царь с царицею простился в путь дорогу снарядился и Царица у окна села ждать его одна ждет пождет с утра до ночи смотрит в поле Инга очи разболелись, глядючи 1 зари до ночи не видать милого друга только видит вьется вьюга снег валится на поля все песенка Земля 9 месяцев проходит приходит искалеченная конец воротился царь-отец ничего она взглянула тяжелешенько вздохнула восхищенья не снесла и к обедне умерла Только цепи Не очень но как быть и импорт кричит паук год как сон пустой поленился на другой правду молвить молодица уж и впрямь была царица высока стройна бела и умом и всем взяла но зато карта na2s своенравна и ревнива есть это не дано было зеркальце одно В смысле зеркальце имело говорить оно умело с ним одним она была та про точно весело с ним проверить Я пошутила и красные есть говорила Свет мой зеркальце скажи да всю правду доложи я ль на свете всех милее Всех румяней и белее ей зеркальце в ответ ты конечно спору нет ты царица всех милее Всех румяней и белее ты царица хохотать И плечами пожимать iPad ликовать глазами и пощелкивает перстами и вертеться подбочась города зеркальце гледясь. моцарелла молодая тихомолком расцветая между тем росла росла поднялась и расцвела где На улице черноброва нраву коротко таков и жених сыскался королевич и сели в сват приехал царь дал слово приданое Котовасия 2 городов Да Сто сорок теремов потом когда черно хотел царица узнала что она не так уж красивее и лекарство от жадности убить царевну и Черновка отнес его блесну не завязывал чтобы звери взяли он отпустил ее но когда царевна сказала детство лидера как заснула сказала что царевна и вампиры находится 7 пока перед А в это время царевна либералы комнату комнату из пушек У семи богатырей и пока ты не принял это же пиво ты поэт Асадов подавали под носом и это хорошо что время царевна переоделась как старая бабушка считала царевне покосить яблоком и царевна укусила и конечно Отравилась и когда симптомы вернулся не посадили в золотой золотой хлеб и отнести в глубокую пещеру на крыле любимица ремиссии сказали только точную жену простила всех на все смеялись над ним и конечно спросил солнце солнце его в ответ и ужины находится в лесу таракана Рустам погребено Енисей зарыдал и отправился туда потом когда если положил туда Он разбил стекло и вышло царевна смотря на енисеи они поцеловались и только число счастливо жили

Леся Українка з особливим теплом згадувала своє дитинство. З ранніх років письменниця славилась особливим світовідчуттям, трепетно ставилась до природи, розуміла, що є добром, а що злом. Дитинство Лесі не було безхмарним, адже його затьмарювала тяжка хвороба.
Дівчинка була терплячою, про що і розповідається у творі "Як дитиною, бувало...": "Я була малою горда, – Щоб не плакать, я сміялась". У творі "Мрії" Леся Українка згадує себе маленьку та ділиться з читачами найсокровеннішим - своїми мріями та фантазіями. Письменниця стверджує: "Я любила вік лицарства". Світ дитинства Лесі Українки добрий, світлий та неповторний.

Дівчинка гортала малюнки лицарських романів. Її приваблювати не переможці лицарських поєдинків, котрі «промовляли люто “Здайся!”», а переможені. Нехай вони і «розпростерті», до землі прибиті списом, але з уст зривається горда відповідь: «Убий, не здамся!» Маленька дівчинка Леся вже тоді, в пору свого дитинства, поважала силу духу, справедливість. Вона поважана тих, хто навіть під загрозою смерті не хотів здаватися. Можливо саме в них вона вчилася великої мужності. Ця мужність знадобилася їй у житті, допомагала боротися з власною недугою та життєвими негараздами. В іншому вірші «Як дитиною, бувало» маленька мрійниця Леся виступає мужньою і гордою дівчинкою. Гулі від падіння не викликати сліз. Вона тихо вставата і ніколи не скаржилася на біль від забиття: «Що болить?» — мене питали. Але я не признавалась — Я була малою горда, — Щоб не плакать, я сміялась. Такою була поетеса в дитинстві. Вона поважала в людині гордість і силу духу. Сльози Леся, як і лірична героїня вірша, вважала слабкістю. Але минув час, і вже доросла Леся переглянула свої погляди. Щоб не скінчилася драматична ситуація злим жартом або не зірвалося з уст в’їдливе зауваження: Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись, І, забувши давню гордість. Плачу я, щоб не сміятись. Характер Лесі Українки сформувався в дитинстві. Просто з дитинства вона ввійшла в літературу — як символ мужності, стійкості, нездоланності людського духу.