Сочините короткую басню с моралью: (красота до вечера а доброта навек)

Для меня,красотки опасен!Сам ищи выход отсюда,лучше беги,а то будет худо." Побежал Еж со всех ног,даже слова промолвить не смог,повстречал он мышонка.Малого такого,с три спичечных коробенка. "Здравствуй!"говорит ему ежик "Я бежал от лисы со всех ножек мне мой братец не могу я дорогу найти" "Хорошо тебе дорогой,а ну,ступай за мной"

Осип – один из персонажей комедии Н. В. Гоголя «Ревизор», слуга Хлестакова. Это герой лакейской природы, умный и смекалистый слуга. Он не особо предан хозяину и любит критиковать его за легкомысленное поведение. Со всей силой раскрывается образ Осипа в его монологе-нравоучении для барина. В нем он не просто выказывает свое истинное отношение к Хлестакову, но и показывает всего себя. Осип – деревенский слуга, который успел пожить несколько лет в Петербурге и постичь достоинства столичной жизни. При этом он все равно предпочитает мирную деревенскую жизнь, в которой и без денег не плохо.
По натуре Осип грубиян. Он настолько груб, насколько презирает своего хозяина. Про Хлестакова он говорит, что тот столичный избалованный франт, которого содержит отец, а он все проматывает на глупые развлечения. Понимая, что его хозяина приняли не за того, он чувствует опасность, которая им обоим грозит в случае разоблачения обмана. Именно он советует Хлестакову быстрее уезжать из города. Более того, он ему неплохо нажиться на временных привилегиях. Таким образом, слуга столичного чиновника в комедии Гоголя показан в более благоприятном свете, чем сам чиновник. Этим автор хотел показать, что ни статус, ни деньги не могли прибавить или убавить разумности человеку.

Містична складова роману дуже своєрідно і неповторно підводить будь-якого читає до думки про те, наскільки шкода і безглуздо існування людини без любові. Той з персонажів, хто в романі Булгакова вважається самим всесильним ( “Я – частина тієї сили, що вічно хоче зла і вічно чинить благо”) захоплюється почуттями героїв, а особливо відданістю Маргарити своєму коханому. Саме він вимовляє найважливішу думку роману: “Ну що ж, той, хто любить, повинен розділяти долю того, кого він любить…”.

Маргарита погоджується на угоду із самим Дияволом, щоб дізнатися про долю улюбленого, побачити його…

Вона захищає його дітище, доглядає за письменником, як за дитиною, кидається “в бій”, коли хтось ображає ранимого генія. Її існування тримається на наявності Майстра. Він – сенс життя цієї чарівної жінки. У романі розкривається і друга прихована натура кожної закоханої жінки: “Була на світі одна тьотя. І у неї не було дітей і щастя взагалі теж не було. І ось вона спершу довго плакала, а потім стала зла “. Так сатирично і сумно описує Булгаков жінку без любові – вона перетворюється в відьму…

На мою думку це кохання було справжнім. Вони як всі люди здатні кохати один одного. Такого кохання, як у них я не бачила ніколи.